У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


представник перемігшої коаліції - 36-й імператор Японії Котоку (645 - 650), що прийняв титул тенно - син Неба. Прихід до влади Котоку одержав у японській історії назву "переворот Тайка" ("Тайка" - девіз правління імператора Котоку, буквально - "Велика зміна"). Власне кажучи метою боротьби між родами і перевороту, що пішов за тим, були реорганізація племінного керування древньої Японії, прагнення до створення сильного централізованої держави і міцної державної влади. Еталоном такої влади, до якої прагнув принц Сетоку-Тайсі (593 - 622) на початку VII ст., була китайська держава династії Тан.

Переворот Тайка сприяв розвиткові японської монархічної держави з усіма властивими йому атрибутами, а також установленню виробництва, передумови якого вже склалися на той час у Японії. У 645 - 646 р. влада провела ряд реформ, найважливішою з яких була ліквідація звань родоплеменної знаті і її права володіння землею, що було перешкодою на шляху до оформлення нової держави. Країна була поділена на повіти й округи; така система одержала назву "гункен". Переворот і реформи Тайка оформили виникнення централізованої держави, забезпеченною регулярною армією, на чолі зі спадкоємним імператором. В областях, що мали стратегічне значення (прикордонні райони), з'явилися гарнізони, у яких служили люди, що досягли повноліття (20 років). Для несення гарнізонної служби на окраїнах у мирний час призивалося 1/3 чоловічого населення країни у віці від 20 до 60 років.Вони зводилися в загони, що називалися "гундан", тобто "місцеві дружини". Охоронці називалися "сакимори ("варта передових пунктів"). Деяких з них відряджали в Кіото для охорони імператорських палаців; їх називали "едзи" ("охоронні чоловіки").

У воєнний час кілька дружин з'єднувалися в армію - ітігун під командуванням воєводи - сьогуна, три армії у свою чергу зводилися в одну велику, керовану тайсегуном ("більший", "великий" сегун), якому імператор дарував меч - знак воєводських повноважень. Після військових походів війська розпускалися, їхня зброя складалася в комори. Цією зброєю відало одне із шести заснованих міністерств (військове міністерство). Дружинників-самураїв, що оформилися потім у стан воїнів, у той час ще не було. Реформи Тайка установили також поземельні феодальні відносини, що носили форму поділової системи. Основні принципи цієї системи були оформлені і зафіксовані в 701 р. У цивільному укладенні - кодексі "Тайхо рицуре", або "Тайхоре" (від "Тайхо", буквально "Великий скарб" - назва періоду правління імператора Момму (701 - 704) і "ре" - кодекс), створенному також за аналогією із законодавством імперії Тан. "Тайхоре" ознаменував початок покріпачення вільних общинників і складання феодальних аграрних відносин. Уся земля переставала бути власністю сільської землеробської громади, вона була державною (імператорською) власністю і віддавалася селянам у тимчасове користування.

Таким чином, замість общинної власності на землю затверджувалася феодальна; землі юридично була дана економічна основа вже у феодальному змісті. Кожен селянський двір одержував орну землю відповідно числу членів родини, рахуючи із шестирічного віку. Подільне селянство перетворилося в стан феодального суспільства, що стали називати "ремин". Селяни, що одержали наділи в тимчасове користування, не мали права залишати їх, тому що це могло принести збиток державі. Вони повинні були платити державі податок зерном і продукцією домашнього виробництва, виплачувати прядив'яним одягом і шовковою матерією, а також відпрацьовувати на користь держави і місцевого керування близько 100 днів у році. Крім того, із введенням обов'язкової військової повинності кожні 50 дворів (сільський округ) повинні були виставляти по одній людині в регулярну армію, приймаючи на себе повне його утримування.

Поряд з наділами селян існували і наділи пануючого класу. Однак вони істотно відрізнялися від селянських земель розмірами, що залежали від титулу або посади власника. Ці привілейовані наділи поділялися на рангові, посадові і жалувані, причому останні віддавалися в довічне користування, іноді, у залежності від заслуг, - навічно, іншими словами, були фактично приватними володіннями.

До привілейованих наділів приписувалися державні селяни, що передавали власникам земель значну частину своїх доходів.

По суті справи багато земельних наділів тільки формально можна було назвати державними. Здебільшого вони продовжували залишатися землями аристократії, що являла собою не що інше, як нащадків родоплеменної знаті дореформованої (до 645 р.) Японії.

Поступовий розвиток великого приватного господарства в наступні століття створював передумови для катастрофи принципу державної власності на землю і для розпаду подільної системи, тобто вело до розпаду реформ Тайка. Представники аристократії, середні дайме і розбагатілі селяни прагнули до повного переходу земель у приватне володіння. Згодом наділи перетворювалися в приватні маєтки - сеєн. Власники маєтків (ресю) ставали незалежними і безконтрольними хазяїнами своїх володінь. Селяни, приписані до земель дайме, також ставали власністю останніх, тобто кріпаками.

Жорстока експлуатація, важке податкове обкладання, численні повинності на користь дайме і держави і прагнення великих землевласників захопити селянські ділянки для розширення своїх маєтків викликали в селянства невдоволення, що переходило часто у відкритий опір. Феодали припинили видавати зброю навіть покликаним на військову службу селянам. У зв'язку з цим вже в 792 р. був видано указ про скасування військової повинності.

Частина III

Однієї з форм протесту селян проти гноблення були втечі зі своїх земель.

Швидких селян, що залишили свої села й ішли бродяжити, стали називати "ронин", "фуронин" і "футо" (букв.: "бурлака", або "людина-хвиля"). Пізніше термін "ронин" стали застосовувати до самураїв, що утратили васалітет і місце у своїй організації в силу добровільного відходу з неї, вигнання воїна

Сторінки: 1 2 3 4 5 6