Тяга ронинів у сеєн, з одного боку, і нестаток власників маєтків у ронинах, використовуючих їх як військову силу для придушення селянських повстань, боротьба з загонами швидких селян і сусідніх феодалів, прагнучих урвати для себе кращі землі, - з іншої, привели до створення нового стану раньофеодального суспільства, відірваного від економіки (тобто не приймало участі у виробництві матеріальних благ), - стану самураїв, або воїнів (буси, або буке).

Повсякденний і церемоніальний одяг самураїв

Показником суспільного положення самурая в соціальній структурі феодальної Японії, особливо в епоху Токугава, був його костюм. Самураї відрізнялися від маси населення особливим платтям, яке дозволялося носити лише стану воїнів. Тільки в окремих випадках (весілля, похорони, великі свята) як виняток і особливої милості представникам низьких станів (торговцям, ремісникам і т. ін.) дозволялося надягати хакама - приналежність костюма самурая, тоді як на носіння церемоніального одягу бусі була накладена для "низів" найстрогіша заборона, порушення якої спричиняло за собою покарання.

У повсякденному житті самураї носили одяг, що складався з трьох основних частин: плечового халата - кімоно, поясного елементу - хакама і накидки - хаорі, мала такий же прямий крій, що і кімоно. Всі ці частини (в комплексі - рейфуку), виконані в темному або чорному кольорі, могли також використовуватися як парадний костюм.

На верхнє кімоно, що надягає на біле нижнє кімоно з вузькими рукавами (косоде), і хаорі нашивалися фамільні герби (мон) самурая, що вважалися привілеєм пануючого класу. Такий одяг з гербами називався "монцукі". Відповідно до правил герб нашивався на одяг в п'яти місцях: на спині, між плечима, на грудях (справа і зліва), на обох рукавах. Проте були відомі випадки, коли самураї замовляли собі верхній одяг, який весь було покрито витканими або нанесеними фарбою фамільними гербами. Такий одяг мав назву "тобімон".

Фамільний герб (камон) був великою цінністю для самурая, оскільки він був елементом родоводу воїна і передавався по спадку разом з ім'ям. Багато хто з родових гербів бусі має стародавнє походження, що йде своїм корінням в початок II тисячоліття н.е. і в ще більш ранній час. Можливо, що мон з'явився в результаті розвитку орнаменту одягу або ж, як припускав П. Швінтек, це залишкове явище, породжене тотемізмом.

У якості власне гербів бусі камон спочатку з'явилися на прапорах. На зброю і шоломи герби починають наносити вже в період Інсей, епоху правління екс-імператорів (XI-XII вв.). Приблизно з того ж часу фамільні герби сталі зображати на холодній зброї (великі мечі), кінському спорядженні, щитах і т.ін.

Фамільні герби часто скаржилися феодалами самураям або просто переходили від сюзерена до васала, що знаходиться у нього на службі. В середині усобиці Гемпей білі прапори роду Мінамото і червоні прапори (і знаки) роду Тайра стали переходити як особисті знаки до підданих цих родів. Те ж відбулося в провінції Мусасі в об'єднанні Кодама, що мало на своєму прапорі герб у вигляді круглого віяла. Три клани, що вийшли із згаданої партії, перейняли цей герб, що став потім у багатьох самураїв фамільним.

Сюжетами для самурайських гербів могли бути небесні світила і елементи зоряного неба, представники східно-азіатської флори і фауни, предмети культу, геометричні фігури і т. ін., які часом наділялися магічними властивостями і повинні були служити володарю мона талісманом, що рятує від сил зла і невдач в житті.

Поверх кімоно бусі надягали хакама – спідницеобразні, часто плісировані, штани, схожі на широкі шаровари. Хакама були відмітним елементом одягу самурая. Вони шилися різної довжини, що залежало від положення бусі в соціальній організації стану. Якщо, наприклад, рядові самураї носили малі хакама (кобакама), то дайме і хатамото на прийомах біля сьогуна з'являлися в нагабакама, мали довгі штанини, які волочилися по підлозі.

У військових походах і подорожах хакама, а також довге кімоно самураї піднімали і затикали для зручності за пояс. Хакама могли заправляти і в наголенники.

На кімоно і хакама зверху надягало хаорі, як правило, темного кольору. Підлоги хаорі, що не сходяться, скріплялися спереду білим бантом, який гармонував з білими фамільними гербами. Хаорі самурая мало особливий крій, відмінною рисою якого був невеликий розріз внизу на спині; в комплекті з хакама воно складало японський офіційний костюм - "хаорі-хакама".

Під час важливих церемоній самураї надягали поверх свого офіційного костюма ще і щільну накидку без рукавів з накрохмаленими плечима, "катагіну", що називалася. Звичайно хакама і катагіну робилися з одного матеріалу. Таке поєднання утворювало камі-сімо - парадний костюм самурая, що надягав в особливо урочистих випадках.

Виділялися самураї серед решти населення Японії також і своєю зачіскою. Типи зачіски були показником соціальної градації населення; всяке порушення встановлених правил загрожувало тому, що провинився покаранням. Низькі стани були зобов'язані носити тільки ті зачіски, які визначалися для них. Усередині станів пануючого класу зачіска була своєрідним мірилом, що визначало ранг людини. Вища знать і дайме відрізнялися від рядових самураїв; низькі самураї і челядь, у свою чергу, - від самураїв, що стояли вище.

У старовині зачіска японського воїна була проста, що зрівнювало її із зачіскою основної маси населення. Волосся збирало в пучок і зв'язувало шнурком в один вузол на верхівці або в два вузли на скронях. Згодом бусі стали виголювати передню частину голови і робити зачіску, що одержала назву "сакаякі". Звичайно таку зачіску самурай починав