Мал. 59

Рукава, комірці, манжети, оздоблення колегіє західноєвропейських чоловічих костюмів. Друга чверть XVII ст.: а) колег із «шведським» рукавом і подвійним відкладним мереживним коміром; 6) камзол з простим рукавом і білим відкладним коміром; в, г) «шведськії» рукава (в — з стрічками-бантами, г — з ґудзиками і петлями); д) народний колег; е) рукав, розрізаний з обох боків; в) галанти; ж) мереживний комір; з, й, і, г) типи манжетів-астопок».

Всі колети мали невеличкі стоячі коміри, за які загиналися відкладні комірці. Лише в народних костюмах зустрічався відкладний комір, пришитий до колета.

Повсюдно основним типом рукава протягом усього періоду був так званий шведський рукав — досить широкий, який звужувався донизу, довгий і (що дуже характерно) незшитий по передньому шву від пройми майже до зап'ястя (мал. 59 а, в, г). Поздовжній розріз часом робили і з другого боку рукава. В нарядних, ошатних колетах розріз рукава, крізь який виглядав просторий рукав сорочки, перев'язувався в одному-двох місцях стрічками-бантами (мал. 59 в; ). У більшості рукавів уздовж такого розрізу густо розташовували ґудзики й петлі, які частково застібали. У ранній період, приблизно до 1635 p., побутували широкий розрізаний рукав із смут та рукав з розрізаним буфром внизу чи вгорі. Із 40-х років почали застосовувати й простий, досить вузький рівний рукав без розрізу, особливо властивий для довгих суцільно-кроєних колетів-камзолів пуританської буржуазії (мал. 59 б; ) і військових, а також для народних колетів-курток. Безрукаві форми колетів зустрічалися лише в народних костюмах (мал. 60 в ), переважно в середині XVII ст. Декор колетів зводився переважно до бордюрної орнаментації із смужок галуна, узорів з позумента і петлиць, розташованої вздовж бортів, по краях розрізів на спині, боках і рукавах, рідше — по подолу на басках. Ліпна орнаментація зустрічалася на початку періоду, коли ще застосовували декорування талії колета бантами, і в кінці його, коли з'явилося оздоблення петлями із стрічок на плечах, грудях і штанах. Це оздоблення почали називати талантами (мал. 60 д). Колети другої чверті XVII ст. ніколи не підперізували. Широкий шарф носили тільки як офіцерську відзнаку. Він охоплював стан і зав'язувався збоку великим вузлом або бантом; кінці його з бахромою чи китицями звисали (мал. 60 б, д).

У той час основним видом манжетів були відгорнуті «стопкою» поверх рукава колета полотняні або батистові манжети (мал. 59 й, і, ї). їхній розмір, декор і оздоблення мереживом перебували в цілковитій відповідності до особливостей відкладних комірців, які вони ніби доповнювали в загальному ансамблі костюмів. Зустрічалися плісировані й подвійні варіанти манжетів. Лише на кінець періоду манжети «стопкою» почали поступатися місцем легшим, пишнішим манжетам-оборкам, які стирчали навсібіч плісированими або гофрованими складками.

Дуже різноманітний верхній чоловічий одяг другої чверті XVII ст. складався із звичних форм плащів і накидок, і зовсім нових видів — типу півкаптанів чи півпальт, Серед найпоширеніших був камзол без рукавів і коміра, що його носили воїни під час Тридцятирічної війни і Англійської буржуазної революції (мал. 61 а). Шили його розстібним, приталеним, відрізним по талії, завдовжки майже до рівня середини лядов, з дещо кльошовидною «спідницею» — довгою баскою і спинним, а іноді й бічними розрізами. Лінія талії розташовувалась високо, але, на відміну від колета, нижній край зрізаний був не скісно, а рівно. Навколо пройми нашивали вузький наплічник у вигляді крильця; коміра не було. Застібався камзол на ґудзики або гаплики від коміра до талії. Іноді ззаду в пройми вшивали фальшиві відкидні рукава.

Мал. 60

Західноєвропейські чоловічі костюми. Друга чверть XVII ст.: а) ранній застебнутий колег о розрізали, широкі поколінні штани, панчохи, черевики; б) колег із “шведськими” рукавами, панталани, низькі чоботи; в) колег із «шведськими» панталони з підв'язками, панчохи, черевики; г) короткий колет без баски; панталони, низькі чоботи; д) пізній дуже короткий корсет без баски, поколінні штани, низькі чоботи.

Другим типовим верхнім одягом дворян був так званий онгрелін (венгерка) — суцільнокроене, розстібне, ледь приталене півпальто, завдовжки до рівня середини лядов, з полами, що розходилися в боки й поділялися на кілька частин невеликими бічними й задніми розрізами (мал. 61 б). Онгрелін оздоблювали по подолу і краях розрізів та рукавів хутром; він мав вертикальні прорізані кишені (приблизно на рівні талії) і рукава середньої ширини, переважно короткі, іноді з традиційним поздовжнім розрізом. Носили його застебнутим на всі ґудзики, нерідко з петлицями. Дещо відрізнявся від онгреліна кабан (мал. 61 д) — неприталений, довший, до колін, з короткими рукавами, пришитими лише до задньої половини пройм і оздобленими широкими обшлагами. Кабан не вдягали в рукава, а накидали на плечі наопашки. Своєрідним плащем завдовжки до стегон був казак (мал. 61 в, г). Він складався з чотирьох розширених донизу, як сектори кола, пілок, зшитих тільки ззаду, вздовж спини і зверху, в плечах. Спереду по всій довжині проходив розріз, прикрашений дрібними