штанів, яка переважала протягом другої чверті XVII ст., були панталони у костюмах дворян. Безперечно, наслідуючи народні панталони XVI ст., вони, однак, відрізнялися довжиною і шириною. Майже рівні, швидше вузькі, ніж широкі, такі штани сягали трохи нижче колін, ніколи не переходячи лінії середини литок. Вгорі їх призборювали й пришивали до вузького пояса, а не підв'язували до колета. Внизу панталони або відкривали й оздоблювали по краю оборками з мережив, зубчиків, рюшів, талантів, або підв'язували тасьмою чи стрічкою, що створювали зовні бант з довгими кінцями. Нерідко внизу їх розпорювали по зовнішньому шву, вздовж якого часто розташовували який-небудь бордюрний орнамент, аналогічний прийнятому для колета. Всі панталони, як правило, шили вже з удосконаленим гуль-фіком — переднім розрізом на ґудзиках — і клапаном; деякі з них мали бічні прорізані кишені. До 1635 р. зустрічалися також пізнього іспанського зразка просторі (але вже не підбиті) поколінні штани, які спадали вільними зборками, їх підв'язували стрічками з бантами й розетками над колінами або під колінами. Пізніше поколінні штани носили в народі поряд із старовинними, неширокими й довгими штанами. Після 1645 р. з'явилися широкі, рівні, відкриті внизу, короткі доколінні штани на поясі, які носили з дуже короткими колетами (мал. 62 а). На таких штанах галунно-позументну орнаментацію цілком замінено було ліпною у вигляді петель із стрічок, які прикрашали низ штанів і їхні зовнішні бічні шви.
Мал. 62
Західноєвропейські чоловічі штани, взуття. Друга чверть XVII ст.: а) поколінні широкі відкриті внизу штани з галантами, панчохи, черевики з розетками; б) вузькі, нижче колін, штани, черевики з розетками; в) довгі чоботи з розтрубами; г) високі чоботи з розтрубами; д) поколінні штани, панчохи, черевики з пряжками; е) поколінні штани, чоботи з розтрубами розтруб чобота спущений донизу); в) вузькі довгі штани, нагомілники, чоботи з лійкоподібними розтрубами; ж, з) чоботи з чашоподібними розтрубами (ж — довгі штани з розрізами внизу, з — довгі штани з галантами).
Особливою своєрідністю в чоловічих костюмах 1625—1650 pp. відзначалося взуття. Повсюдно переважали чоботи, які ввійшли навіть у придворні нарядні костюми. При цьому високі іспанські чоботи (хоч і збереглися, особливо на початку періоду і здебільшого у військових, мал. 62 г) поступилися місцем коротким франко-голландським, які не сягали навіть колін (мал. 62 в). Проміжною ланкою між цими двома типами чобіт були високі чоботи з розтрубами, які відкочували нижче колін. Деякі з них просто відгинали вниз, інші, після першого закоту донизу, знову піднімали догори, створюючи подвійну складку, яка нагадувала чашу. З 1635 р. й відкочені високі чоботи були витіснені короткими, до рівня литок, а часом спускалися значно нижче. Всі вони мали широкі розтруби двох провідних форм — лійкоподібної (мал. 62 е) і чашоподібної (мал. 62 ж, з). У першому типі зустрічалися широкі тарілкоподібні розтруби, які під час руху змушували широко розставляти ноги.
Мал. 53
Західноєвропейські чоловічі зачіски, комірці. Друга чверть XVII ст.: а) напівдовга зачіска з каденетом, борідка-рояль, напіввідкладний комірець; б, в, г) довгі гладенькі зачіски, відклані комірці (б — борідка-муш, в — каденет, «комір г — борідка-рояль); д) зачіска з підв'язаними на кінцях передніми довгими пасмами-каденетами, круглий комірець; в) напівдовга зачіска з каденетом, мереживний комірець; е) зачіска пуританина («круглоголовий»), «комір Кромвеля»; ж) вигляд з) коротка зачіска, відкладний напівстоячий вузький комірець (народний тип).
Мал. 64 Західноєвропейські чоловічі головні убори. Друга чверть XVII ст.: а, б) ширококрисі капелюхи з пір'ям; в) пізній капелюх з високим наголовком; г) ярмулка з підшитим до неї довгим волоссям.
Виникнення коротких чобіт при поколінних штанах або панталонах, що ледь досягали литок, висунуло проблему оформлення підколінної частини ноги, нерідко не прикритої ні чоботом, ні штанами. Вирішувалася вона застосуванням спеціальних нагомілників у вигляді накрохмалених полотняних циліндрів, натягнутих на панчохи від кісточок до лінії під коліном; часто зібрані в зморшки і складки, вони майже завжди виглядали поміж чоботами й штанами (мол. 62 в, е). До нагомілників пришивали оборки із мережив і батисту. Крім того, особливо в розкішному, ошатному одягові, мереживом викладали ще й внутрішній бік розтрубів чобіт (мал. 61 г, ж,). Панчохи, шовкові або вовняні, іноді з вишитими стрілками, носили з черевиками протягом усього періоду. Як і чоботи, черевики побутували серед дворян, насамперед у придворних костюмах, і особливо серед буржуа, які уникали модних коротких чобіт. Черевики робили напіввідкриті з перетинками, що йшли від задників довгими «язиками», які закривали підйом ступень. На підйомі зав'язувався бант чи прикріплювалась дуже пишна розетка (мал. 62 а, б), а іноді, наприклад, у голландців,— пряжка (мал. 62 д). Для виходу на вулицю, особливо у негоду, часто взували верхні черевики без задників, що замінювали калоші, їх виготовляли із шкіри на товстій дерев'яній підошві.
У народному одягові продовжували широко використовувати матер'яні гетри, які прикривали гомілки і верх ступень (мал. 60 в). Матер'яне чоловіче взуття поступово зникло з ужитку. Носки шкіряного взуття стали квадратними, на кінець періоду значно видовжившись; підбори залишалися досить високими (до 5 см). Звичай носити шпори дуже поширився в цивільному одягові дворян, причому відмінною особливістю їх були великі шкіряні на шпорники.
У "чоловіків побутувала в основному однотипна зачіска — довге, що вільно спадало на плечі, незавите волосся (мал. 63 б). Відхилення від цього типу в дворянському середовищі зустрічалися лише на початку і в кінці періоду, коли волосся підстригали коротше (приблизно