ПРИХІД ДО ВЛАДИ М. С. ГОРБАЧОВА: ВИПАДКОВІСТЬ ЧИ НЕОБХІДНІСТЬ?

(ПРО ВИТОКИ ПЕРЕБУДОВИ В СРСР)

Як ві-до-мо, пі-с-ля 18-рі-ч-но-го пра-в-лін-ня Л. І. Бре-ж-нє-ва (1964—1982 рр.) до вла-ди всьо-го ли-ше на 15 мі-ся-ців при-йшов ком-па-р-тій-но--че-кі-ст-сь-кий ви-су-ва-нець Ю. В. Ан-д-ро-пов. Йо-го пра-в-лін-ня від-би-ло-ся в на-род-ній па-м’я-ті не-од-но-зна-ч-но. З од-но-го бо-ку,— це бо-ро-ть-ба з ко-ру-п-ці-єю се-ред пар-тій-но--де-р-жа-в-но-го апа-ра-ту СРСР, а з ін-шо-го — бо-ро-ть-ба за тру-до-ву ди-с-ци-п-лі-ну, ко-т-ра в тих умо-вах яв-ля-ла со-бою по-за-еко-но-мі-ч-ний ме-тод при-му-су до пра-ці. Про ос-та-то-ч-не при-ду-шен-ня ди-си-де-нт-сь-ко-го ру-ху та-кож не-мо-ж-ли-во за-бу-ти. Зре-ш-тою, Юрій Во-ло-ди-ми-ро-вич по-мер у ві-ці 69,5 ро-ків, за-че-пи-в-ши на по-ча-т-ку 1984 р. ін-те-ре-си на-віть де-яких сво-їх со-ю-з-ни-ків і ви-су-ва-н-ців. (Сво-го ча-су про ді-я-ль-ність на по-са-ді 1-го се-к-ре-та-ря Ле-нін-град-сь-ко-го об-ко-му Л. М. Зай-ко-ва [1983—1985] де-що роз-по-вів ко-ли-ш-ній 1-й за-сту-п-ник на-ча-ль-ни-ка УКДБ по Ле-нін-град-сь-кій об-ла-с-ті ге-не-рал--ма-йор О. Д. Ка-лу-гін [1980—1987]). Та-ким чи-ном, Ю. В. Ан-д-ро-пов ви-яви-в-ся оди-на-ком--іде-а-лі-с-том, чиї ме-то-ди пра-в-лін-ня при-зве-ли до йо-го вла-с-ної за-ги-бе-лі.

Ще менш три-ва-лим ви-яви-ло-ся пра-в-лін-ня ста-в-ле-ни-ка кон-се-р-ва-ти-в-них бре-ж-нєв-сь-ких кіл К. У. Че-р-не-н-ка — всьо-го ли-ше 13 мі-ся-ців. Фа-к-ти-ч-но від-бу-в-ся пе-ре-во-рот з ме-тою від-но-в-лен-ня по-лі-тич-ної ста-бі-ль-но-с-ті. Ко-с-тя-н-тин Усти-но-вич за-йняв у се-ре-ди-ні лю-то-го 1984 р. по-са-ду Ге-не-не-ра-ль-но-го се-к-ре-та-ря ЦК КПРС, а че-рез два мі-ся-ці був об-ра-ний Го-ло-вою Пре-зи-дії Вер-хо-в-ної Ра-ди СРСР. На-сам-пе-ред, збе-ре-г-ли-ся при вла-ді ке-рі-в-ні ка-д-ри Пре-зи-дії Вер-хо-в-ної Ра-ди СРСР (2/3 за-сту-п-ни-ків Го-ло-ви і 1/2 чле-нів Пре-зи-дії) та Ра-ди Мі-ні-с-т-рів СРСР (3/4 за-сту-п-ни-ків Го-ло-ви та мі-ні-с-т-рів). Най-бли-ж-чи-ми осо-ба-ми до К. У. Че-р-не-н-ка ви-яви-ли-ся В. В. Ку-з-не-цов (пе-р-ший за-сту-п-ник Го-ло-ви Пре-зи-дії Вер-хо-в-ної Ра-ди СРСР [1977—1986]) та М. О. Ти-хо-нов (Го-ло-ва Ра-ди Мі-ні-с-т-рів СРСР [1980—1985]).

1984 рік ви-яви-в-ся ро-ком своє-рі-д-но-го мі-ні--за-с-тою з усі-ма йо-го ат-ри-бу-та-ми — по-дя-ка-ми осо-би-с-то Ге-не-ра-ль-но-му се-к-ре-та-рю ЦК КПРС і ре-а-к-ці-єю на будь--які йо-го про-по-зи-ції та за-ува-жен-ня з на-сту-п-ним їх од-но-стай-ним схва-лен-ням, з чи-с-лен-ни-ми на-го-ро-джен-ня-ми зо-ло-тою ме-дал-лю «Серп і Мо-лот» та ор-де-ном Ле-ні-на, за-га-ль-но-со-ю-з-ни-ми на-ра-да-ми, що ма-ли уро-чи-с-тий ха-ра-к-тер, з уста-но-в-лен-ням бю-с-тів жи-вим лю-дям — Дві-чі Ге-ро-ям Со-ці-а-лі-с-ти-ч-ної Пра-ці. Зда-ва-ло-ся, що час зу-пи-нив свій рух.

Але все-ре-ди-ні Ра-дян-сь-ко-го Со-ю-зу на-зрі-ва-ла по-лі-ти-ко--еко-но-мі-ч-на кри-за, до якої при-зве-ло за-до-в-ге спів-пра-в-лін-ня Л. І. Бре-ж-нє-ва та О. М. Ко-си-гі-на (1964—1980 рр.). За-по-бі-г-ти їй спро-бу-вав Ю. В. Ан-д-ро-пов, але отри-мав при цьо-му по-ра-з-ку. К. У. Че-р-не-н-ко не пе-ре-йма-в-ся та-ки-ми про-бле-ма-ми, а тим ча-сом СРСР ввій-шов у ста-дію еко-но-мі-ч-ної ста-г-на-ці-ї.

Йшов ус-пі-ш-ний роз-ви-ток вій-сь-ко-во--про-ми-с-ло-во-го ком-пле-к-су, ма-ши-но-бу-ду-ван-ня, ви-ро-б-ни-ц-т-ва ста-лі, ви-до-бу-т-ку на-ф-ти і га-зу. Ра-зом з тим спо-сте-рі-га-ло-ся від-ста-ван-ня вве-ден-ня в дію ви-ро-б-ни-чий по-ту-ж-но-с-тей для ви-ро-б-ни-ц-т-ва то-ва-рів ши-ро-ко-го вжи-т-ку. Це ста-ло при-чи-ною не-до-ста-т-ньо-го ви-ро-б-ни-ц-т-ва, ни-зь-кої яко-с-ті та не-ве-ли-ко-го асо-р-ти-ме-н-ту цих то-ва-рів. По-ві-ль-но йшли бу-ді-в-ни-ц-т-во та ре-ко-н-с-т-ру-к-ція про-ми-с-ло-вих під-при-ємств, не ви-ста-ча-ло об-ла-д-нан-ня. Та най-в-ра-з-ли-ві-шим ста-ло те, що ма-ши-но-бу-ду-ван-ня не мо-г-ло ви-рі-ши-ти за-вдан-ня тех-ні-ч-но-го пе-ре-об-ла-д-нан-ня ви-ро-б-ни-ц-т-ва.

Як-що на За-хо-ді на-у-ко-во--те-х-ні-ч-ний про-грес йшов і йде ре-во-лю-цій-но, то в умо-вах пла-но-вої со-ці-а-лі-с-ти-ч-ної еко-но-мі-ки він йшов ево-лю-цій-но. За-со-би ви-ро-б-ни-ц-т-ва остан-ній раз оно-в-лю-ва-ли-ся в СРСР в 1966—1970 рр. («зо-ло-та п’я-ти-рі-ч-ка»). Ко-е-фі-ці-єнт оно-в-лен-ня ос-но-в-них фо-н-дів не-ухи-ль-но зни-жу-ва-в-ся.

В сіль-сь-ко-му го-с-по-дар-с-т-ві ста-но-ви-ще та-кож бу-ло не-вті-ш-ним. Ма-ю-чи Пів-ден-ну Укра-ї-ну, Ку-бань, Ста-в-ро-піл-ля, Цен-т-ра-ль-но-Че-р-но-зе-м-ний ра-йон Ро-сії та Ці-ли-ну кра-ї-на не мо-г-ла са-мо-за-бе-з-пе-чи-ти-ся зе-р-ном, здій-с-ню-ю-чи йо-го за-ку-пі-в-лі в США і Ка-на-ді ще з 1962 р. Да-ва-ла-ся взна-ки не-ста-ча м’я-с-них і мо-ло-ч-них про-ду-к-тів при на-яв-но-с-ті та-ких ре-гі-о-нів, як: Пів-ні-ч-на Укра-ї-на, Бі-ло-ру-сія, При-ба-л-ти-ка, Не-че-р-но-зе-м-на зо-на Ро-сі-ї. Оче-ви-д-ною ста-ва-ла не-мо-ж-ли-вість за-до-во-ль-ни-ти по-тре-би на-се-лен-ня в про-ду-к-тах ха-р-чу-ван-ня за ни-зь-кої про-ду-к-ти-в-но-с-ті та зби-т-ко-во-с-ті кол-го-с-пів і рад-го-с-пів. Тим бі-ль-ше, що кол-го-с-п-но--ра-д-го-с-п-на си-с-те-ма го-с-по-да-рю-ван-ня втра-ча-ла го-ло-вне — мо-лодь. Тіль-ки 1/5 де-ся-ти-кла-с-ни-ків сіль-сь-ких шкіл вва-жа-ли, що їх про-фе-сія бу-де по-в’я-за-на з сіль-сь-ким го-с-по-дар-с-т-вом. Ще ме-н-ше (1/6) де-ся-ти-кла-с-ни-ків ви-ра-зи-ли на-мір по-сту-пи-ти в на-вча-ль-ний за-клад сіль-сь-ко-го-с-по-дар-сь-ко-го про-фі-лю. Пе-ре-ва-ж-на бі-ль-шість (9/10) юна-ків і ді-в-чат ба-жа-ли пе-ре-їха-ти до мі-с-та.

Хо-ча в Ра-дян-сь-ко-му Со-ю-зі з се-ре-ди-ни 1950-х рр. ре-гу-ля-р-но здій-с-ню-ва-ло-ся ма-со-ве жи-т-ло-ве бу-ді-в-ни-ц-т-во, на се-ре-ди-ну 1980-х рр. во-но зна-хо-ди-ло-ся в ста-ні за-сто-ю. По-тре-ба гро-ма-дян у бла-го-ус-т-ро-є-но-му жи-т-лі не бу-ла за-до-во-ле-на че-рез вла-с-не дер-жа-в-ний се-к-тор. На-то-мість зро-с-та-ли об-ся-ги ко-о-пе-ра-ти-в-но-го бу-ді-в-ни-ц-т-ва як аль-те-р-на-ти-ви дер-жа-в-но-му.

Ра-дян-сь-ка то-р-гі-в-ля, як зо-в-ні-ш-ня, так і вну-т-рі-шня, та-кож ха-ра-к-те-ри-зу-ва-ла-ся на-яв-ні-с-тю ни-з-ки про-блем. СРСР екс-по-р-ту-вав си-ро-ви-ну і на-пів-фа-б-ри-ка-ти до кра-їн За-хі-д-ної Єв-ро-пи, США і Ка-на-ди, ім-по-р-ту-ю-чи на-то-мість го-то-ву про-ми-с-ло-ву про-ду-к-цію та ха-р-чо-ві про-ду-к-ти. Не слід за-бу-ва-ти і про мо-но-по-лію дер-жа-ви на зо-в-ні-ш-ню то-р-гі-в-лю, що ді-я-ла до 1989 р. В се-ре-ди-ні кра-ї-ни то-р-гі-в-ля ха-ра-к-те-ри-зу-ва-ла-ся об-ма-ном по-ку-п-ців, по-ру-шен-ням пра-вил то-р-гі-в-лі і про-да-жем не-доб-ро-які-с-них то-ва-рів у то-р-гі-ве-ль-них під-при-єм-с-т-вах.

Зма-ган-ня з США під га-с-лом «На-з-до-г-на-ти і пе-ре-гна-ти!», яке здій-с-ню-ва-ло-ся в 1960-х — пе-р-шій по-ло-ви-ні 1980-х рр. за-ве-р-ши-ло-ся для СРСР не-вда-ло. На-ці-о-на-ль-ний прибуток СРСР ста-но-вив 2/3 на-ці-о-на-ль-но-го прибутку США. Про-ду-к-ти-в-ність пра-ці в про-ми-с-ло-во-с-ті СРСР бу-ла май-же вдві-чі ме-н-шою, ніж у США, а в сіль-сь-ко-му го-с-по-дар-с-т-ві — в 4,5 ра-зи. Го-ло-вною при-чи-ною цьо-му бу-ла зрі-в-ня-лі-в-ка в опла-ті пра-ці. Не-ви-ко-на-ною за-ли-ши-ла-ся 3-тя Про-гра-ма КПРС, в якій го-во-ри-ло-ся про роз-го-р-ну-те бу-ді-в-ни-ц-т-во ко-му-ні-з-му в Ра-дян-сь-ко-му Со-ю-зі, ко-т-ре ма-ло, в ос-но-в-но-му, за-ве-р-ши-ти-ся в 1980 ро-ці.

Ускла-д-ню-ва-ли-ся про-бле-ми на-вчан-ня і ви-хо-ван-ня під-ро-с-та-ю-чо-го по-ко-лін-ня, ко-т-ре ма-ло з 1980 р. жи-ти при ко-му-ні-з-мі. Ра-дян-сь-ка за-га-ль-но-ос-ві-т-ня шко-ла орі-є-н-ту-ва-ла-ся на на-вчан-ня, ви-хо-ван-ня і роз-ви-ток лю-ди-ни по-се-ре-д-ніх зді-б-но-с-тей. Не бу-ло мо-ж-ли-во-с-тей для роз-ви-т-ку зді-б-но-с-тей уч-нів за умо-ви рі-в-но-го ста-р-ту. Від-так ком-со-мо-ль-ців (юна-ків і ді-в-чат ві-ком 14—29 рр.) все ча-с-ті-ше охо-п-лю-ва-ло спо-жи-ва-ць-ке ста-в-лен-ня до жит-тя, не-ди-с-ци-п-лі-но-ва-ність, гро-мад-сь-ка па-си-в-ність, все-до-з-во-ле-ність,