Від-но-в-лен-ня по-лі-тич-ної ста-бі-ль-но-с-ті за К. У. Че-р-не-н-ка ви-яви-ло-ся ні-чим ін-шим, як за-га-ль-му-ван-ням чи-с-т-ки пар-тій-но--де-р-жа-в-но-го апа-ра-ту, роз-по-ча-тої за Ю. В. Ан-д-ро-по-ва. Але об-ми-ну-ти по-си-лен-ня бо-ро-ть-би з ко-ру-п-ці-єю се-ред пар-тій-но--де-р-жа-в-но-го чи-но-в-ни-ц-т-ва ста-ло-ся не-мо-ж-ли-вим че-рез по-бо-ю-ван-ня ос-та-то-ч-но-го за-не-па-ду по-лі-ти-ко--еко-но-мі-ч-ної си-с-те-ми Ра-дян-сь-ко-го Со-ю-зу. То-му за на-ка-зом ЦК КПРС на по-ча-т-ку 1985 р. ЦК Ком-па-р-тії со-ю-з-них ре-с-пу-б-лік про-ве-ли Пле-ну-ми з пи-тан-ня ка-д-ро-вої по-лі-ти-ки КПРС на су-час-но-му ета-пі. Бу-ло ви-зна-но, що для пар-тій-них пра-ців-ни-ків ха-ра-к-те-р-ні спо-жи-ва-ць-ка пси-хо-ло-гія, при-ва-т-но-вла-с-ни-ць-кі те-н-де-н-ці-ї, по-ру-шен-ня норм мо-ра-лі і пра-ва, сут-тє-ві не-до-лі-ки в ке-рі-в-ни-ц-т-ві на-род-ним го-с-по-дар-с-т-вом, без-від-по-ві-да-ль-ність, зе-м-ля-ц-т-во, при-пи-с-ки, ха-ба-р-ни-ц-т-во і роз-кра-дан-ня. Ці-ка-во, що рі-шен-ня ли-с-то-па-до-во-го (1982 р.) Пле-ну-му ЦК КПРС про по-си-лен-ня пар-тій-ної і дер-жа-в-ної ди-с-ци-п-лі-ни ні-хто не ска-со-ву-вав. Для то-го, щоб до-би-ти-ся ви-ко-нан-ня цього рішення та-ким ан-д-ро-пов-сь-ким ста-в-ле-ни-кам у По-літ-бю-ро і Се-к-ре-та-рі-а-ті ЦК КПРС, як Г. Алі-є-ву, М. С. Со-ло-ме-н-це-ву, В. І. Во-ро-т-ни-ко-ву, В. М. Че-б-ри-ко-ву, Є. К. Ли-га-чо-ву та М. І. Риж-ко-ву по-трі-б-на бу-ла ка-н-ди-да-ту-ра на по-са-ду Ге-не-ра-ль-но-го се-к-ре-та-ря ЦК КПРС. Та-кою ка-н-ди-да-ту-рою ви-яви-в-ся М. С. Гор-ба-чов (се-к-ре-тар ЦК КПРС з пи-тань сіль-сь-ко-го го-с-по-дар-с-т-ва), най-мо-ло-д-ший член По-літ-бю-ро ЦК КПРС. Йо-му до-ру-ча-ла-ся роль від-но-в-лю-ва-ча і про-до-в-жу-ва-ча вну-т-рі-шньої по-лі-ти-ки СРСР, здій-с-ню-ва-ної за Ю. В. Ан-д-ро-по-ва.

Що-до зо-в-ні-ш-ньої по-лі-ти-ки, то тут пе-ред-ба-ча-ло-ся від-но-ви-ти роз-ря-д-ку у від-но-си-нах з кра-ї-на-ми За-хі-д-ної Єв-ро-пи, США і Ка-на-дою, по-хо-ва-ну зі всту-пом ра-дян-сь-ких військ до Аф-га-ні-с-та-ну на-при-кі-н-ці 1979 ро-ку. Са-ме то-му А. А. Гро-ми-ко за-про-по-ну-вав у се-ре-ди-ні бе-ре-з-ня 1985 ро-ку (од-ра-зу пі-с-ля сме-р-ті К. У. Че-р-не-н-ка) М. С. Гор-ба-чо-ва на по-са-ду Ге-не-ра-ль-но-го се-к-ре-та-ря ЦК КПРС. Зви-чай-но, що бу-ла при-су-т-ня й осо-би-с-та за-ці-ка-в-ле-ність: збе-ре-жен-ня член-с-т-ва в По-літ-бю-ро че-рез очо-лен-ня Пре-зи-дії Вер-хо-в-ної Ра-ди СРСР. Але най-сут-тє-ві-шим був мо-тив усу-нен-ня бо-ро-ть-би на два фро-н-ти: про-ти За-хо-ду (осо-б-ли-во пі-с-ля за-го-с-т-рен-ня в кі-н-ці бе-ре-з-ня 1983 р. що-до аме-ри-н-кан-сь-кої про-ти-ра-ке-т-ної про-гра-ми COI) і про-ти вну-т-рі-шніх по-лі-ти-ко--еко-но-мі-ч-них не-га-ра-з-дів. Адже, як ви-зна-ли вче-ні Ака-де-мії су-с-пі-ль-них на-ук при ЦК КПРС у 1990 р. на 1985 р. у Ра-дян-сь-ко-го Со-ю-зу бу-ли не-вті-ш-ні пе-р-с-пе-к-ти-ви осла-б-лен-ня позицій в внутрішній і зовнішній політиці в най-бли-ж-чі 10—15 ро-ків (тоб-то до 1995—2000 рр.). (Про за-гро-зу роз-па-ду в ці стро-ки в ра-зі про-до-в-жен-ня кон-се-р-ва-ти-в-ної вну-т-рі-ш-ньо-по-лі-ти-ч-ної лі-нії во-ни не на-ва-жи-ли-ся ска-за-ти. На-віть в умо-вах по-ча-т-ку «па-ра-ду су-ве-ре-ні-те-тів»). Та-ким чи-ном, М. С. Гор-ба-чо-ва об-ра-ли на най-ви-щу пар-тій-ну по-са-ду як осо-бу, зда-т-ну ре-а-ль-но оці-ни-ти по-лі-ти-ко--еко-но-мі-ч-не та зо-в-ні-ш-ньо-по-лі-ти-ч-не ста-но-ви-ще СРСР і ви-су-ну-ти від-по-ві-д-ну про-гра-му дій.

Що ж за-про-по-ну-вав Ми-хай-ло Сер-гі-йо-вич? На-сам-пе-ред — сут-тє-ве при-ско-рен-ня со-ці-а-ль-но--еко-но-мі-ч-но-го про-гре-су че-рез ши-ро-ке впро-ва-джен-ня до-ся-г-нень на-у-ко-во--те-х-ні-ч-ної ре-во-лю-ції та при-ве-ден-ня форм со-ці-а-лі-с-ти-ч-но-го го-с-по-да-рю-ван-ня у від-по-ві-д-ність з су-час-ни-ми умо-ва-ми та по-тре-ба-ми. Од-но-ча-с-но пе-ред-ба-ча-ло-ся пе-ре-бу-ду-ва-ти управ-лін-ня і пла-ну-ван-ня еко-но-мі-ки, стру-к-ту-р-ну та ін-ве-с-ти-цій-ну по-лі-ти-ку. Ви-зна-ва-ла-ся не-об-хід-ність на-да-ти пріо-ри-те-т-ний ха-ра-к-тер роз-ви-т-ку ма-ши-но-бу-ду-ван-ня з ме-тою швид-ко-го пе-ре-хо-ду на ви-ро-б-ни-ц-т-во но-вих по-ко-лінь ма-шин та об-ла-д-нан-ня. Ка-та-лі-за-то-ра-ми на-у-ко-во--те-х-ні-ч-но-го про-гре-су ви-зна-ча-ли-ся ве-р-с-та-то-бу-ду-ван-ня, при-ла-до-бу-ду-ван-ня, еле-к-т-ро-те-х-ні-ка та еле-к-т-ро-ні-ка. При-ско-рен-ня на-у-ко-во--те-х-ні-ч-но-го про-гре-су і зро-с-тан-ня ефе-к-ти-в-но-с-ті ви-ро-б-ни-ц-т-ва по-єд-ну-ва-ли-ся з рі-шу-чим по-кра-щен-ням яко-с-ті про-ду-к-ці-ї. М. С. Гор-ба-чов ви-знав, що, на від-мі-ну від 1983 р., у 1984 р. бу-ла по-сла-б-ле-на ува-га до пи-тан-ня про укріп-лен-ня по-ряд-ку та ди-с-ци-п-лі-ни. Те-пер пла-ну-ва-ло-ся від-но-ви-ти і про-до-в-жи-ти по-лі-ти-ку Ю. В. Ан-д-ро-по-ва що-до по-до-лан-ня за-стою ка-д-рів пар-тій-но-го і дер-жа-в-но-го ке-рі-в-ни-ц-т-ва.

Га-с-ло при-ско-рен-ня на-у-ко-во--те-х-ні-ч-но-го про-гре-су не бу-ло ори-гі-на-ль-ним: ще в 1983 р. ЦК КПРС і Ра-да Мі-ні-с-т-рів СРСР при-йн-я-ли по-ста-но-ву «Про за-хо-ди що-до при-ско-рен-ня на-у-ко-во--те-х-ні-ч-но-го про-гре-су в на-род-но-му го-с-по-дар-с-т-ві». На-віть сло-во «пе-ре-бу-до-ва» сто-со-в-но еко-но-мі-ки впе-р-ше вжив М. І. Риж-ков, ко-ли го-во-рив про своє-ча-с-ну пе-ре-бу-до-ву ви-ро-б-ни-ц-т-ва на ви-го-то-в-лен-ня но-вої про-ду-к-ції та ко-рін-ну пе-ре-бу-до-ву ро-бо-ти під-при-ємств, про-ду-к-ція яких за-ли-ша-єть-ся на скла-дах (се-ре-ди-на 1984 р.). Але, ще за Ан-д-ро-по-ва при-ско-рен-ня спо-лу-ча-ло-ся з бо-ро-ть-бою за тру-до-ву ди-с-ци-п-лі-ну, по-за-еко-но-мі-ч-ним ме-то-дом при-му-су до пра-ці, то в період Гор-ба-чо-ва взя-ли-ся за по-до-лан-ня пи-я-ц-т-ва та ал-ко-го-лі-з-му. Що ж сто-су-єть-ся пе-ре-бу-до-ви еко-но-мі-ки в умо-вах, ко-ли во-на на 80% на-ле-жа-ла вій-сь-ко-во--про-ми-с-ло-во-му ком-пле-к-су, то пря-мо за-яви-ти про кон-ве-р-сію на-ва-жи-в-ся та-кож М. С. Гор-ба-чов (1988 р.). Подолати нерентабельність підприємств стало можливим тіль-ки за до-по-мо-гою держ-при-йман-ня (1987 р.).

Від-но-в-лен-ня про-до-в-жен-ня по-лі-ти-ки Ю. В. Ан-д-ро-по-ва що-до чи-с-т-ки пар-тій-них і дер-жа-в-них ке-рі-в-ни-ків ці-ка-ви-ло М. С. Гор-ба-чо-ва з то-ч-ки зо-ру мо-ж-ли-во-с-ті по-зба-ви-ти-ся бре-ж-нєв-сь-ких ка-д-рів. (Все-ре-ди-ні 1988 ро-ку по-ча-ли за-ва-жа-ти вже ан-д-ро-пов-сь-кі ви-су-ва-н-ці, ко-т-рі опи-ра-ли-ся ре-фо-р-мі по-лі-тич-ної си-с-те-ми СРСР). О. К. Ли-га-чов ще на по-ча-т-ку кві-т-ня 1985 р. за-явив, що лі-нія ли-с-то-па-до-во-го (1982 р.) Пле-ну-му ЦК КПРС бу-де про-до-в-же-на і роз-ви-ну-та. Сам же но-во-об-ра-ний Ге-не-ра-ль-ний се-к-ре-тар ЦК КПРС за-явив на-при-кі-н-ці кві-т-ня то-го ж ро-ку (той са-мий кві-т-не-вий Пле-нум) про де-яке по-кра-щен-ня об-ста-но-в-ки в 1983 р. та про не-об-хід-ність но-вих зу-силь для швид-ко-го ру-ху впе-ред. Но-вий Ге-не-ра-ль-ний се-к-ре-тар ЦК КПРС не од-ра-зу пра-г-нув за-яви-ти про но-ву Ге-не-ра-ль-ну лі-нію пар-ті-ї. Але до-сить сим-п-то-ма-ти-ч-ним ста-ло при-зна-чен-ня ан-д-ро-пов-сь-ко-го про-па-га-н-ди-с-та Б. І. Сту-ка-лі-на (1982—1985 рр.) над-зви-чай-ним і по-в-но-ва-ж-ним по-слом до Уго-р-щи-ни. На йо-го мі-с-це при-йшов О. М. Яко-в-лєв, який в 1970—1973 рр. фа-к-ти-ч-но очо-лю-вав Від-діл про-па-га-н-ди ЦК КПРС. 10 ро-ків (1973—1983) він про-вів у Ка-на-ді на по-са-ді над-зви-чай-но-го і по-в-но-ва-ж-но-го по-сла. В пе-рі-од між за-сто-єм і пе-ре-бу-до-вою (1983—1985 рр.)