Та-ким чи-ном, мо-ж-на го-во-ри-ти про те, що ко-жен по-ба-чив у М. С. Гор-ба-чо-ві ту осо-бу, ко-т-ру хо-тів по-ба-чи-ти. Ста-в-ле-ни-ки Ю. В. Ан-д-ро-по-ва — від-но-в-лю-ва-ча і про-до-в-жу-ва-ча ан-д-ро-пов-сь-кої по-лі-ти-ки, а ви-су-ва-н-ці са-мо-го Ми-хай-ла Сер-гі-йо-ви-ча — лі-де-ра, ко-т-рий при-йшов здій-с-ни-ти ре-фо-р-му-ван-ня по-лі-ти-ко--еко-но-мі-ч-ної си-с-те-ми СРСР. Але без сум-ні-ву мо-ж-на ска-за-ти од-не: М. С. Гор-ба-чов до кі-н-ця три-ма-в-ся за со-ці-а-лізм (тіль-ки в жо-в-т-ні 1990 р. бу-ло за-яв-ле-но про не-до-ці-ль-ність по-да-ль-шо-го про-ве-ден-ня п’я-ти-рі-чок) і за Ра-дян-сь-кий Со-юз (ли-ше 25 гру-д-ня 1991 р. єди-ний Пре-зи-дент СРСР зми-ри-в-ся з роз-па-дом СРСР, за-яви-в-ши про при-пи-нен-ня ви-ко-нан-ня пре-зи-де-нт-сь-ких обо-в’я-з-ків).

Все ж та-ки, об-ра-з-но ка-жу-чи, як-що всі по-пе-ре-дні Ге-не-ра-ль-ні се-к-ре-та-рі ЦК КПРС, які за-яв-ля-ли про се-бе хо-ча б спо-ча-т-ку як ре-фо-р-ма-то-ри (М. С. Хру-щов, Л. І. Бре-ж-нєв, Ю. В. Ан-д-ро-пов), здій-с-ню-ва-ли по-то-ч-ний ре-монт бу-ді-в-лі під на-звою «Ра-дян-сь-кий Со-юз», то М. С. Гор-ба-чов зва-жи-в-ся на ка-пі-та-ль-ний. І не йо-го ви-на, що з ка-пі-та-ль-ним ре-мо-н-том за-ба-ри-ли-ся, на ду-м-ку Г. А. Ар-ба-то-ва, ще пі-с-ля сме-р-ті Й. В. Ста-лі-на (1953 р.).