Ю, П. Ма-к-си-мов, та-кож ка-н-ди-дат у чле-ни ЦК КПРС з 1981 р. Остан-нє при-зна-чен-ня озна-ча-ло іс-то-т-не зме-н-шен-ня ти-с-ку яде-р-но-го ло-б-бі на зо-в-ні-ш-ню по-лі-ти-ку СРСР (Ю. П. Ма-к-си-мов у 1979—1984 рр. ко-ман-ду-вав вій-сь-ка-ми Тур-ке-стан-сь-ко-го вій-сь-ко-во-го окру-гу, а в 1984—1985 рр. пе-ре-бу-вав у Мі-ні-с-тер-с-т-ві обо-ро-ни СРСР і не був по-в’я-за-ний зі сво-їм по-пе-ре-дни-ком). Мо-ж-на бу-ло спо-ді-ва-ти-ся на від-ве-р-нен-ня за-гро-зи яде-р-ної вій-ни, ко-т-ра на-ви-с-ла з кі-н-ця бе-ре-з-ня 1983 р. Пі-с-ля аме-ри-ка-но--ра-дян-сь-ких су-пе-ре-чок з при-во-ду про-гра-ми СО-І. Єди-ним з гла-в-ко-мів, хто утри-ма-в-ся на по-са-ді, був гла-в-ком ВПС (1978—1987), Го-ло-вний ма-р-шал авіа-ції (1984), член ЦК КПРС з 1981 р. О. І. Ко-л-ду-нов. (Йо-го чер-га на-ста-ла в се-ре-ди-ні 1987 р. у зв’я-з-ку з без-пе-ре-ш-ко-д-ною по-са-д-кою ні-ме-ць-ко-го спор-ти-в-но-го лі-та-ка на Че-р-во-ній пло-щі в Мо-с-к-ві). Те-пер се-ре-д-ній вік гла-в-ко-мів військ (на по-ча-т-ку 1985 р.) ста-но-вив 62 р.
Се-ре-д-ній вік ко-ман-ду-ю-чих вій-сь-ко-вих окру-гів (від При-ка-р-пат-сь-ко-го на за-хо-ді до Да-ле-ко-схі-д-но-го на схо-ді та від Ле-нін-град-сь-ко-го на пів-но-чі до Тур-ке-стан-сь-ко-го на пів-дні — ра-зом 16) ста-но-вив 60 р. В се-ре-д-ньо-му во-ни пе-ре-бу-ва-ли на сво-їх по-са-дах по п’ять ро-ків. На-при-кі-н-ці 1984 р. на по-ча-т-ку 1985 р. 9 з 16 вій-сь-ко-вих окру-гів отри-ма-ли но-вих ко-ман-ду-ю-чих, а їх се-ре-д-ній вік зни-зи-в-ся до 55 р.
Так пе-ре-ста-но-в-ки в ке-рі-в-ни-ц-т-ві Зброй-ни-ми Си-ла-ми СРСР, що три-ва-ли з ве-ре-с-ня 1984 р. до кві-т-ня 1985 р. вклю-ч-но, іс-то-т-но впли-ну-ли на по-да-ль-шу вну-т-рі-шню і зо-в-ні-ш-ню по-лі-ти-ку СРСР. Як ві-до-мо, в пі-з-ньо-бре-ж-нєв-сь-кі ча-си (1976—1982 рр.) іс-ну-ва-ло не-фо-р-ма-ль-не об’-єд-нан-ня все-ре-ди-ні По-літ-бю-ро ЦК КПРС Ан-д-ро-пов—-Гро-ми-ко—-Ус-ти-нов. Пі-с-ля Л. І. Бре-ж-нє-ва та М. А. Су-с-ло-ва во-ни ма-ли най-бі-ль-ший ав-то-ри-тет у ЦК КПРС. Те-пер же за-ли-ши-в-ся тіль-ки А. А. Гро-ми-ко, ба-га-то-рі-ч-ний мі-ністр за-ко-р-дон-них справ СРСР (1957—1985), член По-літ-бю-ро ЦК КПРС з 1973 р. Са-ме він і за-про-по-ну-вав ка-н-ди-да-ту-ру М. С. Гор-ба-чо-ва на по-са-ду Ге-не-ра-ль-но-го се-к-ре-та-ря ЦК КПРС на по-за-че-р-го-во-му Пле-ну-мі ЦК КПРС у се-ре-ди-ні бе-ре-з-ня 1985 р. Тим са-мим бу-ла обі-йде-на ка-н-ди-да-ту-ра Г. В. Ро-ма-но-ва, се-к-ре-та-ря ЦК КПРС з обо-рон-ної про-ми-с-ло-во-с-ті з 1983 р., а до то-го — пер-шо-го се-к-ре-та-ря Ле-нін-град-сь-ко-го об-ко-му у 1970—1983 рр. (член По-літ-бю-ро ЦК КПРС з 1976 р.). Для ньо-го смерть Д. Ф. Усти-но-ва озна-ча-ла втра-ту під-три-м-ки при бо-ро-ть-бі за най-ви-щу пар-тій-ну по-са-ду. Зро-зу-мі-ло, що для ор-га-ні-за-то-ра ра-дян-сь-ко-го ВПК більш при-йн-я-т-ною бу-ла ка-н-ди-да-ту-ра се-к-ре-та-ря ЦК КПРС з обо-рон-ної про-ми-с-ло-во-с-ті, ніж з пи-тань сіль-сь-ко-го го-с-по-дар-с-т-ва. Ка-н-ди-да-ту-ра Г. В. Ро-ма-но-ва не прой-ш-ла і з об’-єк-ти-в-них при-чин: йо-го по-са-да обу-мо-в-лю-ва-ла не-мо-ж-ли-вість від-но-в-лен-ня роз-ря-д-ки в умо-вах, ко-ли світ вже тре-тій рік зна-хо-ди-в-ся на ме-жі яде-р-ної вій-ни. На-впа-ки, слід бу-ло че-ка-ти ос-та-то-ч-но-го (вже не на 80%, а на всі 100%) під-ко-рен-ня всі-єї про-ми-с-ло-во-с-ті СРСР по-тре-бам ВПК, а в яко-с-ті на-с-лід-ку цьо-го — не-ми-ну-чий зброй-ний кон-ф-лікт з кра-ї-на-ми НА-ТО за три-ва-ю-чої вже шо-с-тий рік вій-ни в Аф-га-ні-с-та-ні. Тіль-ки за умо-ви об-ран-ня М. С. Гор-ба-чо-ва Ге-не-ра-ль-ним се-к-ре-та-рем ЦК КПРС Ра-дян-сь-кий Со-юз міг пі-ти на від-но-в-лен-ня роз-ря-д-ки з кра-ї-на-ми За-хі-д-ної Єв-ро-пи, США і Ка-на-до-ю. А. А. Гро-ми-ко ро-зу-мів, що при цьо-му не-ми-ну-че від-бу-деть-ся за-мі-на і мі-ні-с-т-ра за-ко-р-дон-них справ СРСР, а то-му пра-г-нув отри-ма-ти по-са-ду Го-ло-ви Пре-зи-дії Вер-хо-в-ної Ра-ди СРСР як га-ра-н-тію збе-ре-жен-ня сво-го член-с-т-ва в По-літ-бю-ро.
Та-ким чи-ном, смерть Д. Ф. Усти-но-ва при-ско-ри-ла ка-д-ро-ві пе-ре-ста-но-в-ки в Мі-ні-с-тер-с-т-ві обо-ро-ни СРСР та Ге-не-ра-ль-но-му Шта-бі Зброй-них Сил СРСР. За йо-го від-су-т-но-с-ті не бу-ло ко-му ви-су-ну-ти на най-ви-щу пар-тій-ну по-са-ду Г. В. Ро-ма-но-ва, ко-т-рий не мав сут-тє-вої під-три-м-ки в ЦК КПРС че-рез те, що на-при-кі-н-ці 1970-их — на по-ча-т-ку 1980-их рр. до-пу-с-тив по-ру-шен-ня Ста-ту-ту КПРС і це на-бу-ло ши-ро-ко-го роз-го-ло-су (при змі-щен-ні в се-ре-ди-ні 1983 р. з по-са-ди пер-шо-го се-к-ре-та-ря Ле-нін-град-сь-ко-го об-ко-му йо-го вря-ту-ва-ло тіль-ки член-с-т-во в По-літ-бю-ро ЦК КПРС. Л. М. Зай-ков, який за-йняв цю по-са-ду пі-с-ля Г. В. Ро-ма-но-ва, у 1976—1983 рр. очо-лю-вав Ле-нін-град-сь-кий міськ-ви-кон-ком і не на-ле-жав ра-ні-ше до пра-ців-ни-ків Ле-нін-град-сь-ко-го об-ко-му). Ка-д-ро-ві вій-сь-ко-ві по-ве-р-ну-ли со-бі по-са-ду Мі-ні-с-т-ра обо-ро-ни СРСР, але в кві-т-ні 1985 р. но-вий мі-ністр обо-ро-ни С. Л. Со-ко-лов був об-ра-ний ли-ше ка-н-ди-да-том у чле-ни По-літ-бю-ро ЦК КПРС. Но-во-му ра-дян-сь-ко-му ке-рі-в-ни-ц-т-ву вда-ло-ся по-сла-би-ти яде-р-не ло-б-бі в Зброй-них Си-лах СРСР і пі-ти на від-но-в-лен-ня роз-ря-д-ки (при-пи-ни-в-ши при цьо-му по-да-ль-ше про-ве-ден-ня хі-ме-р-ної опе-ра-ції “РЯН”. От-же, в “п’я-ти-рі-ч-ку уро-чи-с-тих по-хо-вань” Д. Ф. Усти-нов ви-яви-в-ся, об-ра-з-но ка-жу-чи, хо-ча і не остан-нім з мо-гі-кан, але ті-єю осо-бою, втра-та якої для вій-сь-ко-во--про-ми-с-ло-вих, ка-д-ро-вих вій-сь-ко-вих і кон-се-р-ва-ти-в-них кіл ви-яви-ла-ся фа-та-ль-но-ю. Адже в се-ре-ди-ні 1987 р. по-ста-ло пи-тан-ня про стру-к-ту-р-ну пе-ре-бу-до-ву еко-но-мі-ки СРСР, а в лю-то-му 1988 р. офі-цій-но роз-по-ча-ла-ся кон-ве-р-сі-я. Не-мо-ж-ли-во бу-ло да-лі те-р-пі-ти ста-но-ви-ще, ко-ли 70% ра-дян-сь-ко-го ВВП бу-ли під-ко-ре-ні по-тре-бам Вій-сь-ко-во--про-ми-с-ло-во-го ком-пле-к-су.
Зре-ш-тою, іс-то-т-ні ка-д-ро-ві змі-ни в ке-рі-в-ни-ц-т-ві Зброй-них Сил СРСР від-бу-ли-ся в се-ре-ди-ні 1987 р. і на-при-кі-н-ці 1988 р. — на по-ча-т-ку 1989 р., але во-ни вже здій-с-ню-ва-ли-ся за прин-ци-по-во но-вих вну-т-рі-шньо- і зо-в-ні-ш-ньо-по-лі-ти-ч-них умов.
Ан-д-рій КИ-С-ЛИ-ЦЬ-КИЙ,
ма-гістр іс-то-рі-ї.