О Атуме, це означає, що я виряджаюсь в пустелю?

Адже там нема води, нема повітря, вона глибока-глибока!

Вона темна-темна, вона вічна-вічна!

ЯК ЗНАЙШЛИ ГРОБНИЦЮ ФАРАОНА ТУТАНХАМОНА. Спочатку для єгипетських фараонів споруджували величезні піраміди. Але згодом люди переконалися, що товсті стіни не. можуть захистити мумії та скарби від грабіжників. Тоді стали будувати підземні гробниці в потаємних місцях у Долині Царів. Однак злодії і тут знаходили і викрадали скарби. На долю вчених залишалися самі лише порожні гробниці.

У 1922 р. археолог Картер та англійський лорд Карнарвон знайшли цілу, непограбовану гробницю фараона Тутанхамона. Це було видатне археологічне відкриття XX століття.

Довгі шість років копали вони в Долині Царів і нічого не знаходили. Працювати було дуже важко. Пекло сонце, вітер ніс хмари піску. Долина Царів давно вже була перекопана іншими археологами та шука-чами скарбів, і тому ніхто не вірив, що Карнарвон і Картер тут щось знайдуть. До-вкола височіли купи піску та землі, у ске-лях чорніли отвори — входи до вже розвіданих гробниць. Одного разу, коли робітники розібрали купу каміння, вони раптом побачили сходи, що вели вниз. У кінці ходу були запечатані двері. На печатці вчені побачили зобра-ження шакала і дев'ятьох зв'язаних полонених. Це була печатка хранителя «міста мертвих». Не лишалося сумніву, що знайдено царську гробницю.

Картер зробив у дверях дірку, просунув туди руку зі свічкою і заглянув усередину. Спочатку він нічого не міг розгледіти у тем-ряві, а потім почали вимальовуватися різні речі — статуї, колісниці, ліжка, скрині, глечики. Це все так вразило Картера, що він просто занімів. Карнарвон спитав його: «Чого ви мовчите, чи ви щось там бачите?!» Картер відповів: «Так, дивовижні речі!»

Коли вчені зайшли до першої кімнати, їх охопило глибоке хви-лювання, адже минуло три тисячі років відтоді, як сюди востаннє заходили люди. В гробниці було багато скарбів. На ліжках і під ни-ми лежали скриньки та коробки з намистами, браслетами, перс-нями, з їжею, яку дали на той світ фараону.

Речей було так багато, що вчені розбирали їх цілий рік. Діяли вони дуже обережно, бо речі постаріли, дерев'яні стільчики і колісниці струхлявіли, нитки від намиста порвалися. Отож муси-ли все це гарно закріпити, склеїти, сфотографувати, аж тоді тільки можна було виносити речі та відправляти їх до музею.

У кам'яний саркофаг було вкладено один у другий кілька ящиків, зроблених за формою людського тіла,— труни. Із чоти-рьох боків саркофага було висічено фігурки богинь, які руками не-начебто захищали фараона від усякого зла. Останню труну, в якій лежала мумія Тутанхамона, викуто із чистого золота масою в кіль-ка тонн з портретною маскою фараона. Але Картера найбільше вразило не золото, а віночок сухих польових квітів, який поклала у гробницю молода вдова Тутанхамона.

Фараон Тутанхамон помер, коли йому було вісімнадцять років, від якоїсь хвороби. Він ще не встиг здійснити нічого важливого, проте в його гробниці знайшли стільки скарбів! Які ж тоді були скарби в гробницях знаменитих фараонів? Мабуть, ще більші. Але їх пограбували злодії ще в давнину. Гробниця Тутанхамона єдина випадково вціліла від грабіжників. Тепер кожен, хто приїздить до Єгипту, може побачити ці скарби в музеї.

ХРАМИ. Житлом богів уважалися храми. Там стояли їхні кам'яні статуї. Перед статуями богів були столики-жертовники, куди єгиптяни складали свої подарунки богам. У жертву богам приносили овочі, квіти, телят, гусей. Фараони дарували храмам багато золота та коштовностей.

Єгипетські храми зверху в плані мали вигляд прямокутника. Вони були оточені могутніми стінами. Дорога до храму йшла поміж рядів статуй сидячих сфінксів. Навколо святилища здіймав-ся цілий ліс колон, зроблених у вигляді пучків лотоса та папірусу. Стіни храмів прикрашали барельєфами, розписами.

Будинки простих людей і навіть палаци вельмож та фараонів будували з невипаленої цегли — сирцю. Через це вони погано збе-реглися. Зате храми і гробниці будували з каміння. Це пояс-нюється тим, що земне життя єгиптяни вважали скороминущим, а потойбічне — вічним.

ЄГИПЕТ У ПЕРІОД НОВОГО ЦАРСТВА

ЄГИПЕТ ЗНОВУ СТАЄ МОГУТНІМ. У XVII ст. до н. е. Єгипет завоювали дикі племена гіксосів. Вони хазяйнували майже сто років, жорстоко поводилися з мирним населенням, руйнували хра-ми богів. Єгиптяни кілька разів піднімалися проти завойовників, та безуспішно. Гіксоси билися на колісницях, запряжених кіньми, яких у Єгипті ніколи раніше не бачили. Єги-петські воїни тоді знали тактику лише пішого бою. Та поступово вони перейняли тактику колісниць. Єгиптяни заключили воєнний союз із сусідніми державами і в 1551 р. до н. е. про-гнали гіксосів зі своєї країни.

Із цього часу починається третій період в історії стародавнього Єгипту — Нове царство. Єгипет досягає світової могутності. Його влада простягається на сусідні країни.

Столицею Нового царства стало місто на півдні країни — Фіви. Покровителем Фів вва-жався бог сонця Амон, який відтоді став голо-вним богом всього Єгипту.

ЦАРИЦЯ ХАТШЕПСУТ. Навпроти Фів, на тлі скелястих гір, і нині можна бачити величні руїни храму-гробниці Хатшепсут (XV ст. до н. е.). На терасах навколо храму колись росли рідкісні дерева, які єгиптяни привезли з країни Пунт. Цариця організувала експедицію в цю країну, щоб дістати пахощі. Вона звеліла скульпторам увічнити цей похід на барельєфах свого храму-усипальниці.

Хатшепсут — «Перша серед найвродливіших» — правила Єгиптом 22 роки, не підпуска-ючи свого пасинка Тутмоса до трону. Вдягнувши подвійну корону Верхнього та Нижнього Єгипту і підв'язавши штучну