ФАРАОН ТУТМОС III. Великим завойовником був цар Нового царства Тутмос III. За його прав-ління територія Єгипту збільшилася утричі. Він мав могутню армію (схе-ма 2) і завоював країни східного Се-редземномор'я — Палестину і Си-рію, країну на південних кордонах Єгипту — Нубію та інші.

Завойовані держави виплачували Єгипту данину. З Нубії єгиптяни привозили золото, слонову кістку, приганяли полонених. В усіх за-войованих країнах будувалися фор-теці і розташовувалися єгипетські військові гарнізони. Всього Тут-мос здійснив 17 походів. Він перетворив Єгипет на могутню світо-ву державу.

ФАРАОН-РЕФОРМATOP EXHATOH. Серед фараонів не всі бу-ли завойовниками. Траплялися і фараони-романтики, які не лю-били проливати кров. У XIV ст. до н. е. царем став юний Аменхотеп IV. Він відмовився від старих богів Єгипту, посварився із жерцями і встановив єдиний культ бога сонця Атона. Аменхотеп збудував собі на новому місці столицю, яку назвав Ахетатон, тобто «Місце сонячного обрію», а собі взяв нове ім'я — Ехнатон, тобто «Любий Атону». Ехнатон складав гімни на честь бога сонця.

Дружиною Ехнатона була цариця Нефертіті (це ім'я означає «Прекрасна прийшла»), її скульптурний портрет знайдено в руїнах Ахетатона під час розкопок. Вона по-стає перед нами як молода жінка з ніжними рисами об-личчя, з лебединою шиєю, великими видовженими очи-ма, сповненими мрійливості та чарівності.

Сам фараон був дуже негарним, та він цього не соро-мився. Ехнатон царював 17 років. Поки фараон-реформатор тішився радощами сімейного життя та складав вірші, його держава почала потроху розпадатися. Підкорені наро-ди вже не відчували залізної руки фараона. Після його смерті у 1347 р. до н. е. жерці поновили колишні порядки. Столицею зно-ву стали Фіви. Жителі Ахетатона розійшлися, і пісок пустелі заси-пав будинки та храми. Жерці стерли з усіх написів ім'я ненавис-ного їм царя. А для єгиптянина не було страшнішої кари, ніж по-збутися написаного імені.

ГІМН ДО СОНЦЯ-АТОНА. Цей гімн написаний Ехнатоном. Звучання єгипетських віршів відрізняється від наших: у них не було рими.

О Ра, ти полонив усі народи світу,

Ти міцно їх зв'язав любов'ю свого серця.

Для нас ти — небожитель недосяжний.

Ти світло життєдайне щедро ллєш

На землю. Кожен день життя людей —

То слід ноги твоєї.

РАМЗЕС II - ВОЇН І БУДІВНИЧИЙ. Фараон Рамзес II (XIII ст. до н. е.) ще за життя заслу-жив титул «Великий». Силою зброї він повер-нув Єгипту втрачені землі. Подібно до інших фараонів він використовував великі маси поло-нених на примусових державних роботах.

Про це ми дізнаємося з Біблії, де роз-повідається, як примушував Рамзес працювати в Єгипті мешканців Палестини — євреїв. Коли євреям було дозволено нарешті повернутися додому, то всього їх залишило Єгипет 600 ти-сяч чоловік.

Рамзес II прославився також як будівничий. За його царювання було побудовано нові храми, які вражають своїми велетенськими розмірами, і прикрашено багато старих.

До нас дійшло кілька сотень зображень фараона. Рамзес був справжнім велетнем, понад 2 м на зріст. Він прожив довге життя, май-же 90 років і мав близько 200 дітей. А царем він був 66 років.

ЗАНЕПАД ВЛАДИ ФАРАОНІВ. Після Рамзеса II держава поступово втрачала свою міць. Єгипту довелося захищати свої рубежі від ворожих на-вал.

У цей період, у XIII-XII ст. до н. е. в басейні Середземного моря з'явилися нові племена — «народи моря», як називали їх єгиптяни. Во-ни нападали на Єгипет.

У VI ст. до н. е. перси завоювали Єгипет і включили його до складу своєї імперії. Єгипет перетворився на одну з найбагатших перських сатрапій.

Коли у V ст. до н. е. його відвідав знаменитий мандрівник і історик Геродот, йому розповідали про вели-ких царів та їхні діяння як про леген-дарні події далекого і дивовижного минулого.