Через деякий час Ост-Індійська компанія передала своє індійське помістя британській короні, отримавши при цьому дуже значну компенсацію за рахунок (акціонерам Ост-Індійської компанії з індійського бюджету, тобто за рахунок індійських платників податку була виплачена компенсація в 3 000 000 млн. Фунтів стерлінгів) Джавахарлал Неру. Открытие Индии. Книга вторая М., 1989. – С. 12.

Так утворився державний борг Індії. Це фактично була продажна ціна Індії, Індією ж і виплачена. В наступних роках всі адміністративні служби укомплектовувались виключно з англійців. Віце-королі, які прибували в Індію безпосередньо з Англії повинні були пристосовуватись до Індійської громадянської служби та опиратись на неї.

Згідно парламентського закону про індійські ради при віце-королі й губернаторах були створені законодавчі ради з нарадчими функціями. Передбачалось, що найменше половини членів рад призначались з осіб, які не були на державній службі.

В законі про адміністративну реформу було сказано, що найважливіші питання політики – фінансів, оподаткування, релігії, відношень з індійськими князівствами та іноземними державами не підлягали обговоренню в радах.

Ост-Індійська компанія отримала дозвіл Могольського правителя на відкриття факторії в Сураті на початку 17 ст. История 17в. … С.117 Через декілька років вона купила ділянку землі і заснувала Мадрас. В 1662р. острів Бомбей був подарований Португалією в якості приданого англійському королю Карлу ІІ, а він передав його Ост-Індській компанії.

В 1690р. було засноване місто Калькутта. Таким чином, до 17 ст. Англійці завоювали низьку опорних пунктів на індійському узбережжі. В глиб країни вони просувались дуже повільно. Битва біля Плессі в 1757р. вперше віддала під їх контроль обширну територію і за декілька років англійськими колонізаторами було підкорені Бенгалія, Біхар та Порісся, а також південне узбережжя Індії.

Слідуючи масштабне просування у цьому наступі відбулось майже через 40 років на початку 19 ст. Индия. Многоликое чудо. Изд. «Планета», М., 1987. – С. 69 Це привело англійців до воріт Делі.

Третій великий наступ відбувся після останньої поразки маратхі у 1818р.; четвертий наступ у 1849р., після воєн з сітхами, завершив завоювання Індії. Підхід англійців до кожної нової завойованої території мінявся у відповідності з цими перемінами та залежав також від характеру правлячої групи, котра була переможена англійцями. Так в Бенгалії, де перемога дісталася досить легко, мусульманські землевласники рахувалися правлячою верствою і політика англійців була направлена на підрив їх влади.

В Пенджабі, навпаки, влада була захоплена у ситхів, і там спочатку не існувало антагонізму між англійцями і мусульманами. На більшій частині Індії маратхі були супротивниками англійців. Бенгалія першою в повній мірі відчула на собі англійське панування в Індії. Це панування почалось з відкритого пограбування населення і введення системи земельного податку.

Результатом всього цього, навіть на перших порах став голод 1770р., який забрав життя у третини населення Бенгалії та Бухара. Але все це відбувалось в ім’я прогресу і Бенгалія може гордитись тією обставиною, що вона сприяла значній мірі зародженню промислового перевороту в Англії.

Головним завдання торгівельних компаній являлась доставка індійських промислових товарів текстилю і т. п., а також спецій і коштовного каміння та інших аналогічних товарів зі Сходу в Англію. Але незабаром англійський ринок закрився від англійських товарів, а індійський навпаки, повинен був відкритись для готових англійських виробів.

Індійським товарам був закритий доступ до Англії в законодавчому порядку. Тим часом англійські товари вільно ввозились до Індії.

Крім того, Індія повинна була сплачувати видатки по її власному завоюванні, по експансії британської імперії в Бірмі, по експедиціям в Африку, Персію і т.д. Також оплачувалось навчання частини англійської армії в Англії, ці податки називалися “подушними”, Індії також приходилось утримувати дипломатичні і консульські англійські представництва в Китаї та Персії і навіть прийоми, які влаштовувались в честь турецького султана в Лондоні.

Висновки.

Великі географічні відкриття були закономірним наслідком розвитку виробничих сил феодального суспільства, росту товарно-грошових відносин, які розкладали з середини систему феодальних виробничих відносин, зростання торгівельних зв’язків європейських країн з країнами Сходу. Звідси напрошується висновок, що країни, яка найбільше приймала участь у 17– першій половині -ст. – Англія.

Саме на цей період припадає розквіт англійської мануфактури. Сприяла цьому дешева сировина, яку завозили з колоній (Ірландії, Північної Америки), і обширний ринок тих же колоній, в яких розвиток мануфактури всіляко подавлявся в угоду англійській системі тарифів та цін.

Ріст об’єму промислового виробництва спричинив такий же інтенсивний ріст зовнішньої торгівлі. До середини 18 ст. Оборот зовнішньої торгівлі збільшився в 4 рази по відношенню з першою половиною 17 ст.

Тонаж англійських кораблів менш ніж півсторіччя виріс в двічі. Перемога над іспанським флотом у 1588р. закріпив за Англією титул “Володарки морів”. Лондон став перетворюватись в міжнародний центр торгівлі та кредиту. Після повної колонізації Ірландії наступила черга експансії в Індію. Створена в 1600р. Ост-Індська компанія стала початком панування Англії в Індії.

Основним суперником після Іспанії для Англії на початку 18 ст. стала Франція. Важливим етапом в боротьбі з нею бала війна за іспанську спадщину (1701-1714рр.), яка закінчилась вигідним для Англії Утрехтським миром Христоматия по социально-экономической истории… С. 105. Англія отримала Гібралтар, острів Мінорку, обширні землі на березі Гудронової затоки, право торгувати з іспанськими колоніями і так звані асієнто – право ввозу та продажу в американські колонії рабів-негрів, ставши джерелом