Одним з найбільш чудових і добре збережених монументальних споруджень Древнього царства є нижній храм Хефрена. Цей храм, що має в плані форму квадрата зі стороною 4,5м, побудований з великих блоків граніту. Його стіни мають легкий нахил і в зв'язку з цим він робить враження величезної мастабі, особливо з боку фасаду. Перед храмом знаходилася пристань, куди причалювали тури, що пливуть по каналі з боку Нілу. Два входи в храм стерегли, очевидно, чотири сфінкси, висічені з граніту. Посередині храму містилося щось начебто наоса, де можливо знаходилася статуя фараона. Від обох входів відходили вузькі коридори, що вели в гипость із шістнадцятьма монолітними стовпами з граніту. У цьому залі, що має форму переверненої букви Т, стояли двадцять три статуї сидячого фараона, виконані з алебастру, сланцю і діориту. Варто звернути увагу на колірну гру полірованого червоного граніту, що контрастує з алебастровими плитами підлоги, а також на ефекти світлотіні в гипостиле. Цей зал, нині позбавлений перекриття, висвітлювався спочатку за допомогою невеликих отворів у стелі, через які проходив світло, що падає окремо на кожну статую. Третім монументальним спорудженням комплексу в Гизе є піраміда Мікеріна. Як і попередні піраміди, вона має в плані квадратна підстава, кожна сторона якого дорівнює 108,4 м. Спочатку піраміда досягала у висоту 66,5м, а кут нахилу її стін складав 51°. Цікаво, що для будівництва цієї найменшої з трьох пірамід були ужиті найбільш великі по величині блоки. Нижня частина гробниці була облицьована гранітом, здебільшого не полірованим, а її верх — білим вапняком з Тури. У 1837 році англійські дослідники Перрінг і Візі знайшли в похоронній камері цієї піраміди чудовий царський саркофаг з базальту, зовнішні стінки якого були оброблені на зразок фасаду палацу. Як відомо, цей саркофаг потонув під час його перевезення в Англію; зберігся, однак, його малюнок. Мікерін мав не тільки найменшу піраміду, але також і найменш монументальний похоронний комплекс у порівнянні з ансамблями його попередників. Не підлягає сумніву, що при житті цього фараона його будівлі не були ще кінчені. Їх завершив спадкоємець Мікеріна Шепсескаф, уживаючи при цьому вужу гірший по якості будівельний матеріал. Стіни, зведені з вапнякових блоків, були облицьовані цеглою-сирчем і покриті білим розчином. До півдня від третьої піраміди знаходяться три зв'язані з нею невеликі піраміди, оточені загальною стіною. Площа підстави кожної з них по величині дорівнює 1/3 площі підстави піраміди Мікеріна. Прийнято вважати, що в цих пірамідах були поховані дружини фараона. В одному з приміщень, зв'язаних з пірамідою Мікеріна, американський археолог Райзнер відкрив під час розкопок чотири скульптурні групи зі сланцю, називані нині тріадами Мікеріна. Три з них знаходяться нині в Каїрі, одна в Бостоні.

Пройшли тисячоріччя, а Монументальний царський некрополь у Гизе устояв усупереч піскам пустелі і руйнівної діяльності людини. До дійсного дня він є найбільш грандіозним археологічним комплексом Єгипту, що свідчить не тільки про могутність правителів Древнього царства, але одночасно про сміливу думку тодішніх архітекторів, а також про неповторну майстерність мулярів і робітників.

Варто згадати ще про одну піраміду часу IV династії — гробниці фараона Реджедефа, розташованої неподалік від Гизе, біля селища Абу-Роаш. Реджедеф був очевидно сином Хеопса і його дружини лівійки. Він убив свого старшого брата Каваба, матір'ю якого була єгиптянка. Реджедеф правил усього лише вісім років, а після його смерті влада перейшла до його молодшого брата — Хефрену. Піраміда Реджедефа є найбільш висунутої до півночі царською гробницею. Ця будівля, очевидно ніколи не завершена, була задумана в монументальному стилі як спорудження, гідне спадкоємця Хеопса. Стіни ведучих униз коридорів, також як і стіни похоронної камери, були викладені великими блоками вапняку і граніту товщиною біля двох метрів. Збережені сліди облицювання нижніх частин зовнішніх стін піраміди свідчать, що вони були також оброблені гранітом. Над похоронною камерою піраміди знаходилася по всій імовірності розвантажувальна конструкція — також як і в піраміді Хеопса. Ще в 1842 році, судячи зі зведень німецького єгиптолога Лепсіуса, висота руїн досягала 17 м. У вісімдесятих же роках минулого сторіччя ці руїни перетворилися в каменоломню, відкіля щодня триста верблюдів вивозило будівельний матеріал для нових будівель у Каїрі. У Саккарі збереглися три піраміди епохи V династії. Одна з них належала першому фараону цієї династії, інші — двом останнім. Крім цього, до нас дійшло багато мастаб вельмож цього періоду, що славилися своїм скульптурним і рельєфним декором. Усеркаф звів свою піраміду поруч з похоронним комплексом Джосера, з його східної сторони. Вона була вибудована з величезних блоків грубо обтесаного вапняку і мала облицювання, сліди якого нині не збереглися.

Піраміда, що знаходиться в південній частині Саккарі, що примикає до оброблюваних полів, відома за назвою Харам ешь-шауаф. У 1945 році американський археолог А. Варилль довів, що ця усипальниця належала фараону Джедкара-Асеси. Вона має в плані форму квадрата, кожна сторона підстави якого дорівнює 80 м; висота піраміди досягала 24 м. Піраміда була зведена з грубо обтесаного вапняку, її облицювання не збереглося. Піраміда Унаса була вибудована до південно-заходу від піраміди Джосера.

Використана література:

Всесвітня та зарубіжна література.