Чилі

Сьогодні Чилі називають дзеркалом латиноамериканських реформ. А це означає, що успіхи чи неуспіхи реформ у Чилі безпосередньо впливають на хід реформ в усіх країнах Латинської Америки. Чому так? Чилійська економіка перебуває сьогодні в найкращому становищі за показниками, за добре відпрацьованою системою регулювання. А за конкурентноздатністю товарів посідає п'яте місце у світі післясінгапуру, Гонконгу, Тайваню та Малайзії. До 1973 р. Чилі нічим особливим не відрізнялася серед країн субконтиненту. Банки, компанії з переробки міді та багато промислових підприємств були націоналізовані, ціни на 3 200 найменувань товарів контролювала держава. Після 1973 р. стався крутий поворот. Нині в ринковій економіці Чилі панує приватний сектор. Сама економіка є найбільш відкритою на всьому американському континенті, оскільки тарифних бар'єрів тут менше, ніж в Канаді та СІЛА. Зростають інвестиції в економіку та експорт товарів. Якщо на початку 70-х рр. чилійський експорт складав 12% від валового національного продукту, то сьогодні він сягнув за 35%. Інвестиції, більшість яких закордонні, в 1993 р. становили близько 27% валового внутрішнього продукту. Рівень річної інфляції з 505% у 1974 р. впав до 12% у 1993 році. Надходження у бюджет перевищують видатки, а рівень безробіття складає лише 4%. Темпи розвитку виробництва прогнозуються стабільними і сталими до кінця XX століття.

Великі зрушення сталися в державній пенсійній системі. Вона приватизована. Свої пенсійні внески робітники сплачують у приватні фонди і, виходячи на пенсію, отримують назад не тільки вкладені гроші, а й додаткову суму за інвестування, яка з'явилася як результат капіталізації внеску. Пенсійні

128

фонди швидко зростають. Уже зараз вони складають 12,5 млрд. долларів, що становить 35% валового національного продукту. Мексика і Перу вже запровадили у себе чилійську пенсійну систему. Мають намір наслідувати цей приклад Аргентина, Болівія та Венесуела.

Процеси, що відбуваються в Чилі, водночас свідчать про курс цієї країни на демократизацію та відхід від традиційної авторитарної системи. Сьогоднішні чилійські політики категорично проти втручання військових у їхні справи.

Бразилія

Бразилія - найбільша за територією та населенням краї на Латинської Америки. П населення -160 млн. чоловік складає майже половину жителів Південної Америки. Національна економіка оцінюється в 450 млрд. доларів, що вдвічі більше вартості економіки країн Східної Європи. В Бразилії 10 міст, в яких кількість жителів перевищує 1 млн. чоловік.

У 90-х рр. в країні відбуваються процеси, подібні до чилійських: економіка прагне покінчити з характерною в попередні часи закритістю - йде приватизація державних компаній, в Бразилію залучаються іноземні інвестиції. Проте цілий ряд причин утруднюють цей вкрай необхідний процес. Тягарем для бюджету Бразилії, наприклад, стало перенесення столиці з Ріо-де-Жанейро в нове суперсучасне місто Бразиліа. Згубним для економіки був і високий рівень інфляції, який у 90-х рр. складав 30% на місяць. Породжені нею високі процентні ставки гальмують продуктивне підприємництво, сприяють корупції та загостренню ситуації в соціальній сфері. Та й сам процес роздержавлення наштовхується на цілий ряд перепон. Так. енергетичні та телекомунікаційні компанії не можуть бути продані без змін в конституції. Гальмом заходів центральної влади є також надмірна незалежність бразильських штатів. А наявність в країні 43 політичних партій свідчить про те, що демократичне суспільство з ринковою економікою в Бразилії тільки-но починає складатися. Великою перешкодою й досі є наявність роздутого державного сектора. На відміну від державного, приватне виробництво в Бразилії надзвичайно ефективне, завдяки інтенсивному припливу інвестицій, а його товари відповідають високим світовим стандартам.

Мексика

Мексика, як і інші латиноамериканські країни, відкриває свою економіку і приватизується, розпочинає вільну торгівлю з США та Канадою, вступає до різних міжнарод них організацій. Проте ще дається взнаки переважання соціалістичних методів господарювання, що зіткнулися з ринковими принципами економічної свободи. Потужний потік північноамериканського імпорту через Ріо-Гранде несподівано завдав жорсткого удару мексиканській валютно-фінансовій системі. У грудні 1994 року вартість мексиканського песо впала на 40%. Крах мексиканського ринку, наступна втеча з Мексики вкладників завдали удару також численним північноамериканським компаніям в Мексиці і неабияк стурбували уряд США, який вирішив вжити негайних заходів для стабілізації песо,

Зараз у країні є настійна необхідність політичної реформи, що відкрила б шлях до демократизації в усіх сферах життя. У цьому плані останнім часом здійснюються заходи, спрямовані на узаконення опозиції як демократичного парламентського інституту, оскільки правляча від 1929 р. Інституційно-революційна партія (ІРП) по суті розпоряджається в своїх інтересах великою державною власністю та відповідними контрольними важелями. Диктатура ІРП пом'якшується тією обставиною, що жодна людина в Мексиці не може перебувати при владі більше, ніж б років. Ще однією перешкодою на шляху до демократизації є надто сильна регіональна влада, влада губернаторів у штатах. Необхідною умовою досягнення стабільної демократії є подолання бідності, низького життєвого рівня, характерного для пересічного мексиканця.

Таким чином. Латинська Америка вступила в нову стадію свого розвитку. Відбувається виразний поворот до ліквідації воєнно-диктаторських режимів і відновлення конституційного ладу. Цей процес у латиноамериканському регіоні - наочний приклад загальної демократизації світу.

Країни Африки.

На африканському континенті нині існує 52 незалежні держави. Серед них найвищого рівня розвитку досягла ГНвденно-Африканська Республіка (ПАР, утворена 1961 р.). Довгий час в цій країні існувала система апартеїду - дискримінації більшості чорношкірого населення. Всі економічні та політичні права мали лише білі. З приходом до влади президента Фредеріка де Клерка у 1989 р. у країні почалися