Мета перевірки наявності “Зеленої карти” на кордоні перебувала в забезпеченні того, щоб кожний транспортний засіб, який в’їжджає на територію країни, був покритим страхуванням цивільної відповідальності в відповідності з правилами цієї держави, згідно яким жертви подорожніх аварій повинні одержувати компенсацію, незалежно від фінансового положення особи, яка вчинила ДТП.

Відміна контролю на кордону зажадала створення механізму, що міг би гарантувати, що жертви ДТП отримають компенсацію, навіть якщо транспортний засіб, що вчинив аварію, не був зареєстрований при в'їзді в країну перебування.

Новий механізм регулювання базувався на наступних основних принципах, передбачених в першій Директиві ЄЕС по автострахуванню.

1. Кожний транспортний засіб, що базується в будь-якій країні-члені ЄЕС, повинен підлягати обов'язковому страхуванню цивільної відповідальності в порядку, передбаченому законодавством цієї країни.

2. Вимога обов'язкового страхування відноситься не тільки до використання транспортного засобу в межах країни базування, але і в межах всіх країн Співтовариства, де діє договір “Зеленої карти”.

3. Характер і обсяг обов'язкового покриття будуть залишатися такими, якими вони передбачені в законодавстві кожної країни, але зважаючи на відсутність на даному етапі єдності правил страхування цивільної відповідальності в країнах ЄЕС, величина страхового покриття може змінюватися після перетину межі.

4. В випадку, якщо з транспортним засобом відбулася аварія в країні відвідання, бюро автостраховиків цієї країни гарантує, що жертва ДТП отримає необхідне відшкодування, т.е. Бюро діє таким чином, мов воно саме є страховикам.

5. В випадку, коли бюро країни відвідання зазнало витрат по компенсації результатів ДТП, вони повинні бути відшкодовані бюро країни базування, в якому застрахований даний транспортний засіб.

6. Оскільки постраждалі особи в країні відвідання в результаті ДТП на її території, які сталися з участю автомобілістів з інших країн - членів ЄЕС, були гарантовані в одержанні компенсації, як і в випадку, якщо б страхування було проведене в даній країні, немає причини перевірки наявності “Зеленої карти” на кордоні і цю процедуру слідувало скасувати.

Видозмінення схеми функціонування “Зеленої карти” грунтувались на тому, що автомобіліст, додержуючись вимог обов'язкового страхування, що пред'являється країною, де базується транспортний засіб, одержує покриття від страховика, що є членом одного з національних бюро автостраховиків, які взаємопов’язаних між собою угодою про взаєморозрахунки і гарантії на державному рівні країн-членів ЄЕС.

Особливістю цієї системи є та обставина, що, з точки зору жертви ДТП не має значення були чи додержані всі формальності по страхуванню і реєстрації транспортних засобів, оскільки бюро автостраховиків в будь-якому випадку при ДТП забезпечує виплату передбаченої компенсації за завдану шкоду.

Стан страхування автотранспортних засобів на Україні і перспективи розвитку.

На сферу страхування автотранспортних ризиків, пов’язаних зі страхуванням автотранспортних засобів, цивільної відповідальності і життя і здоров’я пасажирів і водіїв приходиться більше 30% загального обсягу збору страхових премій. У країнах Європейського співтовариства за рік відбуваються до 100 тисяч ДТП. В Україні в 1996 році зареєстровано 42 тисяч ДТП, в яких загинуло 8 тисяч чоловік. Кількість ДТП занижено із-за несвоєчасності повідомлення про страхові випадки і також із-за статистичних помилок. Кількість ДТП на 1 тисячу чоловік в Європі -15 чоловік, в Португалії (найвищий показник) - 21, в Україні -8,3 чоловіка.

З 1 січня згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1175 від 28 вересня 1996 року “Про порядок і умови проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” вводиться новий вид страхування, обов’язковий для всіх автомобілістів.

За оцінкою експертів страхової компанії “Аска-Київ-Центральна”, введення нового виду страхування в Україні стане кроком до формування цивілізованого вітчизняного страхового ринку.

Здійснювати цей вид страхування зможуть тільки ті страхові компанії ( а бажаючих сьогодні чимало - до 500 страхових агентств), які мають відповідну ліцензію і є членами Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ). У будь-якому разі, власникові авто перед тим, як укласти угоду з якоюсь страховою компанією, варто поцікавитись, чи має страховик відповідну ліцензію (аби не бути ошуканим).

Варто зазначити, що коли клієнт страхової компанії запланував поїздку за межі України, він наперед повинен укласти додатковий договір обов’язкового страхування громадської відповідальності на умовах, встановлених МТСБУ, якщо згідно з укладеними угодами використання транспортного засобу за межами України потребує обов’язкового страхування цивільної відповідальності.

Згідно повідомленням відділу автострахування Української транспортної страхової компанії (UTICO), власники авто також мають можливість застрахувати свій майновий інтерес, пов’язаний з володінням, розпорядженням і користуванням автотранспортними засобами, або ж їх додатковим обладнанням.

По-перше, це може бути страхування від пошкодження чи знищення автомобіля, його приладів та додаткового обладнання внаслідок якоїсь дорожньо-транспортної пригоди. По-друге, застрахувати можна авто або його комплектуючі від викрадення. Є ще один вид страхування - від пошкодження, знищення автотранспортного засобу, його приладів у результаті стихійного лиха, а також від пожеж чи вибуху в автомобілі. І хоча кожному випадку сума, на яку можна застрахувати автомобіль, може бути різною, вона не повинна перевищувати ринкової вартості автомобіля (з урахуванням того, що договір страхування укладається терміном на рік, середній внесок становитиме від 8% до 12% справжньої вартості автотранспортного засобу).

При настанні страхового випадку страхова сума сплачується клієнту після закриття кримінальної справи за фактом викрадення, але не пізніше чотирьох місяців з дня подання заяви в страхову компанію. При страхуванні автомобіля від збитку страхова компанія відшкодовує розрахункову вартість відновлення автомобіля, в яку входить вартість роботи з демонтажу пошкоджених і монтажу нових деталей, що замінюються. Для