Крім тих, хто був розстріляний у дворі, того ж вечора у Бендлер-блоці були схоплені Ґепнер, Йорк фон Вартенбурґ, Фріц-Дітлоф Шуленбурґ, Ґерстенмаєр і ще кілька цивільних осіб. З них пережив кінець війни тільки Ейґен Ґерстенмаєр, згодом один із засновників партії “Християнсько-демократичний союз”. Разом із Шуленбурґом був страчений його дядько, колишній посол райху в Москві; заарештований і розстріляний був також брат Клауса Штауфенберґа Бертольд.

У різний час численні учасники змови стали перед так званим народним судом у Берліні під головуванням відомого Роланда Фрайслера, якого Гітлер називав “нашим Вишинським”. Наприкінці війни Фрайслер загинув у підвалі суду під час бомбардування.

У Плецензе, на території нацистського виправного будинку, де зараз знаходиться Меморіал героїв опору, були повішені 8 серпня 1944 р. перші вісім засуджених, у тому числі Віцлебен, Йорк, Ґепнер. Страта знімалася на кіноплівку для Гітлера. Усі поводилися мужньо. У наступні місяці були повішені Мольтке, Ґефтен, Тротт цу Зольц, Лебер, Дельп, Ґассель, Попіц та інші.

Сліпого і понівеченого Штюльпнаґля кат вів до шибениці під руку.

Треско застрелився в Білостоку наступного дня після замаху.

Ґерделера розшукали і стратили навесні наступного року.

Канаріс і Остер були розстріляні в концтаборі Флоссенбюрґ у Баварії. Там же ж, того самого дня, незадовго до приходу американців був убитий близький до гуртка Мольтке відомий протестантський теолог Дітріх Бонгоффер.

Шлабренберґ зазнав тортур, але залишився живим.

Фельдмаршал Роммель, який знав про змову, був вилікуваний, після чого йому пред’явили ультиматум: суд чи самогубство. Він волів прийняти отруту.

Фромм, який розстріляв Штауфенберґа та інших, був, у свою чергу, розстріляний у березні 1945 р.

Усього з 600-700 заарештованих були страчені не менш ніж 180 осіб. Остання розправа відбулася над трьома учасниками змови в берлінській в’язниці на Лертер-штрассе у ніч на 24 квітня 1945 р., за два тижні до кінця війни.