Об'єднання Східної Румелії з Болгарським Князівством (1885 р.) ще більше посилило увагу грецьких політиків до національного питання. Побоюючись підвищення авторитету Болгарії й можливого возз'єднання з нею Македонії, вони здійснили чергові кроки до централізації своєї пропаганди. На початку 1887 р. при Міністерстві закордонних справ Греції створено спеціальний комітет по підтримці церкви й освіти, який проаналізував стан пропаганди в Європейській Туреччині та прийняв рішення про збільшення там кількості грецьких навчальних закладів і поліпшення якості освіти в них, що мало зміцнити вплив Королівства в Македонії [7, с. 265].

Разом з пропагандистськими заходами, Греція безуспішно намагалася досягти дипломатичної домовленості з іншими претендентами на Македонію. Відкидаючи пропозицію Болгарії про надання Македонії статусу привілейованої провінції Османської імперії (по суті автономії), Афіни під час переговорів 1882-1883 рр. наполягали на її поділі Кожної конкретної миті "Македонське питання" в національній політиці Греції, Сербії та Болгарії мало характерні державно-адміністративні ознаки, тобто різноманітні політичні уряди ставилися до цього регіону і як до османської провінції, і як до автономної області, і, насамперед, як до території, налаштованої на негайний міждержавний розподіл.. Греко-сербська угода також не відбулася через розбіжності сторін із приводу розмежування Македонії між ними [8, с. 22].

На початку 90-х рр. ХІХ ст. через гостру економічну кризу й внутрішньополітичну нестабільність Афіни не могли приділяти належної уваги й виділяти відповідні кошти на пропаганду. Як свідчив в одному зі своїх донесень за грудень 1892 р. британський консул у Солуні Дж. Блант, грецький вплив у Македонії поступово зменшувався, що виражалося в збільшенні кількості болгарських шкіл, учнів та виході сіл з-під відомства патріархії [2, с. 345-346]. У зв'язку з цим у грецьких політичних колах виникли сумніви щодо ефективності сформованої пропаганди, відбувалося переосмислення методів і засобів досягнення національних ідеалів. У результаті цього до кінця сторіччя Греція поряд з інтенсивною дипломатичною та всебічною посиленою церковно-просвітницькою діяльністю поступово почала переходити до збройних методів, що досягли свого піку під час Ілінденського повстання (1903 р.). У цей же час необхідно підкреслити, що акції бойових партизанських загонів не були припинені і тоді, коли скінчилося повстання. Так, у 1905 р. тільки в одному Бітольському вілайєті функціонувало, за деякими даними, від 800 до 1000 андартів, діяльність яких не закінчувалася як мінімум аж до 1908 р.

Крім того, в 1905 р. деякі офіційні особи, які функціонували в Константинополі від імені грецького уряду, дали зрозуміти османський адміністрації, що акції партизанського руху є лояльними стосовно турецької влади і «... налаштовані виключно проти болгар, і в жодному разі не зазіхають на цілісність османських володінь у Македонії.» [12, с. 313].

Таким чином, політика Греції в Македонії по втіленню в життя «Мегалі ідеа» слугувала виключно політичним цілям — підготувати й обґрунтувати майбутні територіальні завоювання в Європейській Туреччині. Проте незважаючи на зусилля й великі матеріальні кошти, що виділялися на пропаганду в Македонії грецькою державою, їй не вдалося зупинити пробудження національної свідомості македонського населення.

Перспективою подальшого дослідження є вивчення ситуації, яка склалася в болгарському соціал-демократичному русі у відповідь на впровадження серед етнічного болгарського населення Македонії політичних і пропагандистських засобів утілення «Мегалі ідеа».

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Божинов В. Българската просвета в Македония и Одринска Тракия 1878-1913 / В. Божинов. — София, 1982. — 390 с.

Британски дипломатически документи по българския национален въпрос. Т.1 (1878-1893). — София, 1993. — 365 с.

Ванчев Й. Новобългарската просвета в Македония през Възраждането / Й. Ванчев. — София, 1982. — 340 с.

Данова Н. X. Националният въпрос в гръцките политически програми през XIX век/ Н. Данова. — София, 1980. — 289 с.

Коледаров П. С. Името Македония в историческата география/ П. Коле- даров. — София : Наука и изкуство, 1985. — 210 с.

Македония. Сб. документов и материалов. — София, 1980. — 935 с.

Националноосвободителното движение на македонските и тракийските българи. 1878-1944. — Т. 1 (1878-1893). — София, 1994. — 306 с.

Поплазаров Р. Грчката политика спремо Македонща во втората половина на XIX и почетокот на XX в. / Р. Поплазаров — Скоп]е, 1973. — 325 с.

Поплазаров Р. Ослободителните вооружени борби на македонскиот народ во периодот 1850-1878 / Р. Поплазаров. — Скоп]е, 1977. — 210 с.

Сборник договоров России с другими государствами. 1856 — 1917. — М., 1952. — 462 с.

Trajkova V. Ch. Tricoupis et les tentative d'un Rapproachement balkanique duraut les annees 80 et le debut des annees 90 du XIX s. // Relations et influences resiproques entre grecs et Bulgares, 18-20 s. — Thessaloniki, 1991. — P. 477-510.

Ямбаев И.М. Македония в 1878-1912 гг. / И.М. Ямбаев // В «пороховом погребе Европы» 1878-1914. — М. : Индрик, 2003. — С. 297-321.

Надійшла до редколегії 03.03.2010 р.