Лідер ДПС Воїслав Коштуніца переміг в 2000 р. на президентських виборах в Югославії, як кандидат ДОС (займав цей пост до 2003 р.). На виборах до скупщини Сербії в грудні 2000 р. ДПС виступила у складі ДОС і отримала 46 місць. Проте в 2001 р. її представники покинули уряди Сербії і СРЮ на знак незгоди з що проводиться ними політикою (включаючи співпрацю з міжнародним трибуналом по колишній Югославії). В 2002 ДПС була виключена з ДОС. [65, с.51]

Цивільний союз Сербії (ЦСС) виник в 1992 р. в результаті об'єднання Реформаторської партії (колишнього Союзу реформаторських сил) і Республіканського клубу. Союз привернув в свої ряди багато видних представників громадськості, творчої і наукової інтелігенції, активістів неурядових організацій. Діючи як опозиційна сила, він засуджував націоналістичну і мілітаристську політику лідерів СРЮ в 1990-х рр. і брав активну участь в антиурядових протестах. Програма ЦСС закликає до створення «сучасної, стабільної і демократичної» держави, всестороннього розвитку цивільного суспільства, розширення місцевого самоврядування і регіоналізації Сербії і вступу до Європейського Союзу. Союз виступає проти державних пільг якій-небудь з релігій. В економічних питаннях ЦСС – за «сучасну ринкову економіку» з опорою на приватну власність, здійснення «прискореної приватизації». Партія вважає, що держава повинна зосередити свої зусилля на «створенні сприятливих умов для функціонування господарства», на податковій і соціальній політиці. ЦСС за обов'язкове медичне і соціальне страхування для всіх громадян, але закликає розвивати додатково до цього приватні фундації страховок. На виборах 2000 р. союз діяв у складі ДОС і отримав 9 місць в сербській Скупщині. Голова ЦСС Горан Свілановіч зайняв пост федерального міністра закордонних справ. [66, с.17]

Ліберали Сербії (до 2002 р. партія називалася «Нова демократія») – організація була створена в 1990 р. в результаті об'єднання соціал-демократичної частини колишнього офіційного Союзу соціалістичної молоді Югославії і ряду цивільних рухів, що не мали певної ідеологічної орієнтації. Програма партії заснована на «ліберальних ідеях в економіці і соціал-демократичних ідеях в соціальній області», а також на екологічних постулатах. Вважаючи себе партією центру, вона добивається створення «держави добробуту» для всіх громадян і вступу Сербії і Чорногорії в Європейський Союз. «Ліберали Сербії» розглядають непорушність приватної власності, ринок і підприємництво як передумови розвитку, створення «багатого і здорового суспільства». В той же час, вони виступають за суспільну солідарність і активну соціальну політику, яка покликана коректувати негативні результати дії ринкового механізму, а також допускають можливість державного контролю над засобами зв'язку, енергетичними і життєво важливими для суспільства об'єктами. Виступаючи в 2000 у складі блоку ДОС, «Нова демократія» отримала 9 місць в сербській Скупщині, а її голова Душан Михайлович зайняв пост міністра закордонних справ Сербії.

Соціал-демократія (СД) утворена в 1997 р. під головуванням Вука Обрадовіча. Партія швидко росла, встановила тісні зв'язки з соціал-демократичними партіями зарубіжних країн і подала прохання про вступ до Соціалістичного Інтернаціоналу. СД оголосила себе «партією реформ і демократії» і призвала до «кореного перетворення суспільства шляхом політичних, конституційних і економічних реформ». Вона виступила за представницьку демократію парламентського типу (при обмеженні прав президента і розвитку елементів прямої демократії громадян), за упровадження федерального принципу державного пристрою, децентралізацію влади, розширення прав автономій і регіонів, а також місцевого самоврядування. В області економіки СД – за скорочення державного втручання, розширення приватної власності і проведення приватизації, яка, втім, повинна носити «відповідальний і планомірний» характер. Держава, на думку СД, повинна сприяти розвитку приватного господарства, проводити стимулюючу податкову політику, активно сприяти виправленню негативних наслідків ринкових законів і т.д. Партія вважає за необхідне зберегти «суспільну власність» в стратегічних і інших потрібних галузях. Вона ратує за «соціальну державу» як гарант справедливості в суспільстві, закликає відстоювати права найманих працівників і профспілок, розвивати робоче акціонування. Разом з обов'язковим державним соціальним страхуванням, СД допускають існування приватного як добровільного і додаткового. В області національної політики партія засуджує націоналізм, закликає до демократичного рішення «сербського національного питання» і «мультиетнічної Сербії». Вона закликає албанців в Косово відмовитися від ідеї відділення від Сербії, а сербську сторону – визнати має рацію і свободи албанців, відповідно до «міжнародних стандартів». СД взяла участь в створенні ДОС, в грудні 2000 в рамках цього блоку завоювала 9 місць в сербській Скупщині, а голова партії став заступником прем'єр-міністра Сербії. [82, с.78] Проте в 2001 р. в організації відбувся важкий розкол; СД позбавилася всіх відповідальних постів і парламентських мандатів. В 2002 р. Верховний суд Сербії визнав легітимність СД. Відновлена партія перейшла в «конструктивну опозицію» по відношенню до уряду блоку ДОС.

«Нова Сербія» – партія, створена в 1997 р. виступає за скликання Засновницького збору і розробку нової конституції, за перетворення Сербії в унітарну парламентську монархію з широким місцевим (неетнічним) самоврядуванням, за державну єдність з Чорногорією, а в перспективі – за об'єднання з сербами в Боснії. Вважає Сербську православну церкву «віссю морального і духовного оновлення». Партія закликає до «всеохоплюючої денаціоналізації», до «швидкої і обов'язкової» приватизації, скороченню податків і витрат на державний адміністративний апарат. При цьому обіцяє збільшити витрати на охорону здоров'я, освіту і соціальні потреби. В зовнішній політики робить упор на створенні Балканської співдружності і добивається приєднання до ЄС. В 2000 р. виступила в блоці ДОС і завоювала 8