У белградських газетах надруковані результати опитування громадської думки, яке проведене в останній тиждень березня. Згiдно з ними, прискорено зростає рейтинг Демократичної партiї, яку очолював покiйний Зоран Джинджич. Одночасно падає рейтинг партiї Воїслава Коштуницi, милошевичевих соцiалiстiв та ультранацiоналiстичної Радикальної партiї Воїслава Шешеля. На пiдставi цього деякi оглядачi роблять висновок, що сербська громадськiсть пiсля вбивства прем’єра Джинджича, так би мовити, протверезiла та що країна дiйсно на доброму шляху, щоб стати членом сiм’ї європейських народiв. [164]

Після вбивства Джинджича знову повернулись всі жителі СіЧ до історії скинення С.Мілошевича з посади президента в жовтні 2000 р., і ролі застріленого премєра у цій політичній афері. [181]

У недавно опублікованій біографії Мілошевіча Адам Ле Бор описав, як США поклали 70 мільйонів доларів в кишені сербської опозиції, намагаючись повалити розділ Югославії в 2000 році. За наказом державного секретаря Мадлен Олбрайт, в США був организван секретний відділ у справах Югославії для організації повстання, яке повинне було змістити автократичного Мілошевіча.

Є докази, що в той же самий час підпільні групи під керівництвом Зорана Джінджіча, пов'язані із спецслужбами США, провели серію політичних вбивств ключових прихильників Мілошевіча, включаючи міністра оборони Павлові Булатовіча і Зіки Петровича, глави югославської авіакомпанії.

У некрологах західних газет Джінджіча майже одноголосно зображали колишнім студентом-бунтарем, які хоробро очолив народне повстання проти тиранічного диктатора і щосили прагнув направити свою країну в нову демократичну епоху. [180]

Переважна більшість сербів запам'ятають його як квислинга, що збагатився на продажі рідної країни тим, хто безжально бомбив її кілька років тому. Самі прославлені реформи Джінджіча привели до зльоту цін, безробіття різко підвищилося до 30% з гаком, реальна зарплата впала на 20% і понад дві третини сербів живуть зараз нижче за рівень бідності.

У Сербiї пiсля вбивства прем’єра Зорана Джинджича заарештували майже двi тисячi членiв злочинних угруповань. Їх будуть судити на пiдставi недавно ухваленого закону для боротьби проти органiзованої злочинностi. В період надзвичайного положення сербською поліцією було арештовано 2,5 тис. чоловік, збуджено 3,6 тис. кримінальних справ.

Півтора місяці надзвичайного положення змінили Сербію. Змінили на краще», – заявила 22 квітня, в.о. президента республіки Наташа Мічич, відмінивши режим ЧП, За її словами, по організованій злочинності «завданий рішучого удару, розбитий злочинний апарат режиму Слободана Мілошевіча, і тепер Сербія може зітхнути вільно без пут мафії». [124]

У белградському судi тим часом сформоване спецiальне вiче, яке судитиме осiб, причетних до замаху на голову уряду.

Тим часом у парламенті почалася розробка законопроектів щодо реформування судової і військової системи СіЧ, зокрема, пiдвищення покарання тих, у кого виявлено зброю, та конфiскацiя майна у разi, якщо виявиться, що воно було здобуте в незаконний спосiб. Мiнiстр фiнансiв Божидар Дєлич пояснив, що до кiнця червня усi громадяни, в яких є велике майно, повиннi передати податковим органам данi про його походження. Окремим декретом уточнено, що мається на увазi майно як у країнi, так i за кордоном, включаючи автомобiлi, будинки й всi iншi цiнностi. Окремi полiтичнi дiячi пропонували знову запровадити смертну кару для органiзованих злочинцiв. Пропозицiя не прийнята, оскiльки вона скасована два роки тому на вимогу Ради Європи, а країна у четвер стала членом згаданої органiзацiї. [143]

У Сербiї тим часом триває акцiя легалiзацiї та добровiльної передачi зброї. Легалiзувати можна тiльки зброю для особистої охорони, а саме рiзнi пiстолети й револьвери. Iншу зброю громадяни повиннi здати полiцiї. МВС повiдомляє, що громадяни досi здали кiлька тисяч штук автоматiв, рушниць, та навiть мiнометiв, кiлькасот бомб і кiлькасот тисяч куль. В арсеналах злочинних угруповань виявлені тисячi штук рiзних видiв вогнепальної зброї. Цiкаво, що значну частину цiєї зброї злочинцi свого часу дiстали саме вiд полiцiї, яка за дорученням колишнього уряду озброювала загони добровольцiв. [51, с.6]

Мiнiстр Тадич розпустив Комiсiю Збройних сил для спiвробiтництва з Мiжнародним трибуналом у Гаазi, у складi котрої було 28 вiдставних генералiв. Комiсiя сформована два роки тому декретами тодiшнiх начальника Генштабу й мiнiстра оборони. Засоби масової iнформацiї повiдомляють, що в архiвi Комiсiї виявлено 14 тисяч документiв. Мiнiстр закордонних справ Ґоран Свиланович каже, що уряд кiлька разiв звертався до Комiсiї з пропозицiєю узгодити дiяльнiсть. Проте жодної вiдповiдi не було. Мiнiстр висловив припущення, що Комiсiю сформували для допомоги екс-президентовi Слободану Милошевичу та для захисту тих вiйськових, яких Гаазький трибунал звинувачує у скоєннi воєнних злочинiв. Юридичний радник Милошевича Зденко Романович заявив, що Комiсiя не допомагала колишньому президентові, і уточнив , що генерали дали Милошевичу лише кiлька касет та копiї певних документiв. [173]

З приводу розпуску згаданої комiсiї в белградськiй пресi надруковано чимало матерiалiв про роль Збройних сил у минулому та про необхiднiсть пристосування Армiї до нинiшнiх умов. Пiсля перебудови Югославiї на державне об”єднання Сербiя i Чорногорiя сформовано новий склад Верховної ради оборони. Нинi у її складi глава Державного об’єднання, виконувачі обов’язкiв президентiв Сербiї i Чорногорiї, мiнiстр оборони та начальник Генштабу. Президент Державного об’єднання Светозар Марович з цього приводу сказав: