Новий діалог з Сербією неодноразово прагнув налагодити Брюсель до кінця 2006 р., але методом застосування своїх вимог, які не були вигідними для СіЧ. Але це стало більш неможливим після зупинки, тимчасовому відкладенні розгляду, питань Міжнародним трибуналом по колишній Югославії, що пов’язано з раптовою смертю С.Мілошевича

Співпраця Сербії та Чорногорії з Міжнародним трибуналом з військових злочинів на території колишньої Югославії проходив досить успішно, зокрема, стосовно видачі колишнього президента Мілошевича. Проте в 2003 р. цей процес загальмувався, і тому, перш ніж країна приєднається до програми "Партнерство заради миру", потрібно буде виконати ще декілька умов. Белград повинен видати Міжнародному трибуналу декількох найбільш небезпечних військових злочинців, зокрема, Ратко Младича. Крім того, необхідно було відкликати позов проти восьми країн – членів Альянсу у Міжнародному суді в Гаазі.

Генеральний прокурор МТБЮ Карла дель Понті зазначила, що керівництво Сербії ввело всіх в оману, коли в кінці березня повідомило, що арешт Младіча – справа декількох днів або тижнів.

Події в Сербії та Чорногорії впливають як на ситуацію в Косові, так і в інших частинах регіону. Після вигнання Мілошевича Белград започаткував таку закордонну політику, яка загалом переслідує прагматичні й конструктивні цілі щодо відносин з Альянсом, незважаючи навіть на ескалацію напруги.

У червні 2003 р. Белград звернувся з формальним зверненням щодо свого бажання приєднатися до програми НАТО «ПЗМ». У листопаді цього ж року відносини між НАТО і Сербією та Чорногорією стали вже такими, що дали змогу Генеральному секретарю НАТО лорду Робертсону відвідати Белград у рамках свого прощального туру по території колишньої Югославії.

Стимулом виконання вимог НАТО для Белграда є можливість отримати реальну допомогу в рамках програми "ПЗМ". НАТО вже надало допомогу з питань реформування системи безпеки сусіднім країнам регіону, Співпраця з цими країнами в рамках інших ініціатив, наприклад, програм перепідготовки військових до цивільного життя та конверсії колишніх військових баз у цивільні зацікавила виснажену економічно і не визрівшу політично СіЧ.. Крім того, вступивши до Ради євроатлантичного партнерства, Сербія та Чорногорія зробила б перший крок до євроатлантичної інтеграції й отримає право голосу на форумі НАТО. Участь Сербії та Чорногорії у програмах НАТО мало б для цієї держави неабиякі переваги, оскільки без такої участі Белград не зможе взяти конструктивної участі у забезпеченні довгострокової безпеки й стабільності в усьому регіоні. [91]

13 травня 2006 р., у відповідь на чергову відмову Євросоюзу, Вук Драшкович – міністр закордонних справ Сербії і Чорногорії заявив, що колишній військовий лідер боснійських сербів Ратко Младіч дотепер не арештований тому що його підтримують сербські служби безпеки. На його думку саме вони знають, де ховається злочинець. Служби безпеки, як озброєні сили, так і міліція, на жаль, не були замінені після 2000 р.

«Ми були зобов'язані зробити це, повністю реформувати розвідувальну службу, слідуючи польській або чеській моделі, але ми цього не зробили. Ми наївно вважали, що можна було змінити тих старих людей, вихованих Мілошевічем. Вони ж, деякі з них або їх сіть, підтримують утікача, закриваючи при цьому для нашої нації перспективи співпраці з Євросоюзом». «Все ті, хто захищають, захищають Младіча тут, в Сербії, виступають проти майбутнього цієї країни. Сербія набагато дорожче, ніж трибунал, ніж Младіч, ніж хто-небудь», – заявив міністр. "Ми зараз знаходимося в трагічному положенні замість лідера боснійських сербів. Всі ми, вся сербська нація знаходиться під арештом Младіча. Він заблокував нам дорогу в європейські організації", - сказав він. Кажучи про відносини Сербії з ЄС Драшковіч відзначив: "Припустимо, що генерал Ратко завтра буде арештований, тоді післязавтра ми продовжимо переговори з Євросоюзом за Угодою про стабілізацію і асоціацію, через сім днів Сербія і Чорногорія приєднаються до "Партнерства ради Світу" (програма НАТО), і європейські двері будуть відкриті для інвестування". "В подальші п'ять років Сербія поза сумнівом стане лідером на Західних Балканах, двигуном Західних Балкан, кращим місцем для інвестицій у всій Європі", - вважає міністр. [175]

У питанні вирішенні долі Чорногорії, яке теж затримувало процеси інтеграції СіЧ в європейські міжнародні структури, як вважає політолог Олександр Рар, Захід підтримає незалежність Чорногорії. Європейський союз давно заявляв про те, що визнає відділення Чорногорії від Сербії, якщо за нього проголосують більшість Чорногорії. Мета офіційного Брюсселя полягає в тому, щоб включити якомога більше країн балканського заходу в європейські структури.

"Велика Сербія стала б дуже крупним горішком для ЄС, який продовжує вважати Белград головним винуватцем воєн на Балканах, – сказав Рар. – Тому, я думаю, Сербія без Чорногорії і Косово має високі шанси швидко увійти до ЄС. Європейці боялися стару велику Сербію, від якої завжди виходили націоналістичні віяння, і не хотіли її бачити в Євросоюзі. Тепер такої Сербії вже немає». [198]

Але на нашу думку, відділення Чорногорії від Сербії дає підстави Раді Безпеки ООН серйозно обговорювати проект незалежності Косово. А власті краю стануть ще сильніше відстоювати плани Косово стати самостійною країною. Якщо косовські албанці приймуть західні цінності і зможуть переорієнтовуватися на Євросоюз, вони отримають немало економічних вигод.

Важливим питанням для євроінтеграційних процесів є сам статус й імідж держави і нації,