Друга світова війна для Югославії була ще й громадянською війною між хорватськими фашистами, сербськими роялістами (четниками) та партизанами-комуністами [202, с.36].
За роки війни Югославія втратила 1,7 млн осіб, це становило близько 11% населення країни. Північно-східну частину Югославії було визволено від німецько-фашистських військ 1944 р. спільними зусиллями Червоної армії та НВАЮ. До 15 травня 1945 р. НВАЮ встановила контроль над усією країною. Лідера четників Д. Михайловича в 1946 р. було заарештовано як воєнного злочинця і за вироком народного суду Югославії розстріляно 17 липня. 29 листопада 1945 р. Установча скупщина проголосила Федеративну Народну Республіку Югославію та остаточно ліквідувала монархію [194, с.49]. Югославія стала на соціалістичний шлях розвитку. 31 січня 1946 р. було прийнято конституцію ФНРЮ. Головою уряду Югославії став Й. Броз Тіто. Невдовзі після війни два Йосипи — Сталін і Тіто стали ворогами. Вони мали різні погляди на балканську політику. Й. Броз Тіто хотів бути гегемоном Балкан, тоді як Й. Сталін уважав, що крім нього ніяких інших гегемонів бути не може. Й. Сталін 1948 р. затаврував Й. Броз Тіто як зрадника і відлучив Югославію від соціалістичного табору. У жовтні 1954 р. Югославія та Італія владнали спір стосовно Трієста. Дипломатичні та економічні зв'язки між СРСР і ФНРЮ поновилися в 1955 р., коли радянські керівники Микита Хрущов і Микола Булганін з'їздили в гості до Й. Броз Тіто (2 червня було підписано Договір про дружбу). Примирення між Радянським Союзом і Югославією настало 2 червня 1956 р., колії вже Й. Броз Тіто відвідав СРСР. За конституцією 7 квітня 1963 р. країна дістала назву Соціалістична Федеративна Республіка Югославія. Було проголошено створення югославської моделі соціалізму на основі самоуправління трудових колективів. За правління Й. Броз Тіто Югославія була лідером руху неприєднання. 16 квітня 1974 р. Й. Броз Тіто прсголосили довічним президентом. Помер він 4 травня 1980 р. на 88-му році життя. На відміну від інших комуністичних лідерів світу, для Й. Броз Тіто мавзолею не будували, а поховали за людським звичаєм. Після смерті Й. Броз Тіто посада президента стала перехідною — її строком на один рік по чергово обіймали керівники суб'єктів югославської федерації. У 1980-х рр. Югославія наразилася на економічні труднощі, що підірвали авторитет комуністів і дали поштовх зростанню сепаратизму [199, с.382].
Різнобічним, конфронтаційним і насиченим подіями є сам процес трансформації республік КСФРЮ (Колишнього СФРЮ) і формування дуалістичної республіки, в Конституції якої вже було закладено вільне роз’єднання на основі народного волевиявлення. Так ще в кінці 1989 р. під тиском подій в Східній Європі і своєї власної кризи югославські власті вирішили, нарешті, провести вибори на багатопартійній основі. Ще в період підготовки до останнього з'їзду Союзу комуністів Югославії (СКЮ), на територіях союзних республік почали створюватися політичні організації демократичного зразка [71, с.56]. У переважній більшості ці партії утворювалися виключно на національній основі, багато хто з них вважали себе спадкоємицями партій, що існували в період між двома світовими війнами і навіть раніше. Так, в Сербії виникли Демократична партія і Сербська радикальна партія, а після об'єднання республіканського Союзу комуністів з Соціалістичним союзом трудового народу (організація, що виросла з післявоєнного Народного фронту і втілювала "непорушний блок комуністів і безпартійних") була утворена Соціалістична партія [93, с.47]. Причому не виникло жодної загально-сербської партії (Опис партійної структури подано автором нижче). Перші багатопартійні вибори в Югославії проходили з весни по осінь 1990 р.