- по віросповіданню: православні - 69,6%, мусульмани - 21%, католики - 4,2%, інші - 5,2%, атеїсти - 0,9%

Продовжується еміграція, яка в 2001 р. оцінювалася в 4,71 на 1000 населення. Демографічній ситуації, що в результаті склалася, відбувається спад населення, який в 2001 склав 0,27%. Середня очікувана тривалість життя 73,5 року (для чоловіків – 70,57, для жінок – 76,67 роки).

В культурній сфері розвитку слід сказати, що станом на 1991–1992 н. рр. в початкових школах навчалися 471 тис. учнів, в класах нижнього ступеня середньої школи – 465,8 тис., а в класах верхнього ступеня середньої школи – 348 тис. учнів. В тому ж році в 7 університетах навчалися майже 133 тис. студентів. В 1992 р. в Бєлградському університеті вчилися майже 57 тис. студентів. Університети є в Подгоріце, Ніші, Крагуєваце, Новині-саду і Пріштіне. Студентство з кінця 1990-х рр. виступало як активна політична сила проти влади Мілошевіча.

В країні дві академії наук і мистецтв: Сербська (в Бєлграді, заснована в 1886 р.) і Чорногорська (в Подгоріце, заснована в 1976 р.). В цих академіях, музеях, федеральних і місцевих архівах зберігаються цінні історичні і архівні документи. В Бєлграді і Новині-саду знаходяться найбільші бібліотеки країни. Функціонує ряд науково-дослідних інститутів. На високому рівні проводяться дослідження в Інституті ядерних досліджень у Вінче, Інституті електроніки і зв'язку і Інституті випробувань матеріалів в Бєлграді [83, с.240].

В Сербії і Чорногорії збереглися сліди сербсько-візантійської і турецької архітектури.

Бєлград – один з головних південнослов'янських центрів образотворчого мистецтва. В ХХ ст. тенденції розвитку європейського живопису продовжували надавати дію на художників Югославії. Кубізм, фовизм і експресіонізм вплинули на портретний і пейзажний живопис таких художників, як Мілан Коневіч (р. 1898), Й.Бієліч і С.Шумановіч [199, с.403].

В післявоєнний період з'явилися роботи в стилі абстрактного модернізму (С.Челіч і Л.Сокич), сюрреалізму (Л.Шейк і В.Величкович) і оп-арта (А.Томашевич).

В скульптурі був поширений імпресіонізм, постімпрессіонізм, експресіонізм і абстракція. До самих відомих сербських скульпторів відносяться Ана Бешиліч і Ольга Евріч.

Народна музика південних слов'ян відрізняється різноманіттям музичного «говору». В сербському і чорногорському пісенному фольклорі широко поширені твори для жіночого хору. В 1899 р. була створена Музична школа Мокраняца.

В другій половині ХХ ст. в літературі продовжували існувати реалізм і модернізм. До групи письменників-реалістів належали сербський письменник Добріца Чосич (пізніше що став академіком, а в 1992 р. – першим президентом СРЮ). [123, с.34]

З сучасних сербських письменників найбільш відомий Мілорад Павіч, автор пародійних історичних романів Хазарській словник. Роман-лексикон на 100 000 слів (1984), Внутрішня сторона вітру, або Роман про Геро і Леандре (1991 р.) і ін.

Міжнародне визнання отримала бєлградська школа документального кіно і такі режисери, як Анте Бабайя, Пуріша Джорджевіч, Александар Петрович, Крісто Ськаната, Степан Заніновіч і Желімір Зілник.

Представники нового покоління режисерів, що навчалися в Національній академії кіномистецтва Чехословакії (FAMU) в Празі: Горан Маркович, Райко Грліч, Срджан Карановіч, Лордан Зафрановіч і Емір Кустуріца. [104, с.53]

В Сербії і Чорногорії виходять десятки газет. Найбільші тиражі мають ті, що видаються сербською мовою центральна щоденна газета «Політика» (тираж 200 тис. екз.), «Вечірній новини» (тираж 169 тис. екз.), «Політика експрес» (тираж 76 тис. екз.), «Спорт» (тираж більше 72 тис. екз.), щотижневі газети «Радий» («Праця», 70 тис. екз.) і «Народна армія» (тираж 55 тис. екз.). Виходять також регіональні щоденні газети «Щоденник» (видається в Новині-саду, тираж більше 61 тис. екз.), «Перемога» (видається в Подгоріце, тираж бл. 17 тис. екз.). В Новині-саду видається щоденна газета на угорській мові «Угорець со» («Угорське слово», тираж більше 25 тис. екз.). На сербській, російській, англійській, французькій, німецькій і іспанській мовах в Бєлграді двічі в місяць виходить журнал «Международна політика». Щоденна газета «Наша борба» і суспільно-політичний журнал «Време» – рупори політичної опозиції. З кінця 2000 безперешкодно функціонують опозиційні засоби масової інформації. [195, с.129]

В країні діють Телеграфне агентство «Нова Югославія» і служба Югославського державного радіо і телебачення.

В 2000 р. показник письменності в Югославії став одним з найвищих серед балканських держав і склав 98%. [91, с.33]

В економічному відношенні починаючи з 1990 р. внутрішній валовий продукт (ВВП) почав щорічно скорочуватися на 7,5%. Падіння промислового виробництва в 1991 р. склало 21%. На вимогу Всесвітнього Банку були звільнено ще 1,3 мільйони працівників - половина робочого населення країни. Викликаний МВФ кризу створив економічну ситуацію, яка на практиці розчистила шлях до відділення від Югославії Хорватії і Словенії в червні 1991 р. (словенські автори пишуть, що «підтримка радикального відділення від Югославії була обумовлена перш за все прагматичними, а не «ідеологічними» чинниками»). Вслід за ними послідували Боснія і Македонія. Що залишилися в єдиній федерації Сербія і Чорногорія відкинули ультиматум МВФ, принцип «батога і пряника» тут не спрацював, провести «тиху революцію» не вдалося, і 27 червня 1991 р. в Югославії почалася громадянська війна. [71, с.56]

До 1 січня 1990 р. динар став конвертованою валютою в межах Соціалістичної Федеральної Республіки Югославії (СФРЮ). У першому кварталі інфляція була припинена, а в другому - зведена до нуля. Економіка почала проявляти риси ринкових відносин.

Етап реформ, розрахований на перше півріччя 1990 р., вдалося виконати на 90%. Було зафіксовано збільшення валютного резерву на сотні мільйонів доларів, чорний валютний ринок був практично знищений. Югославія почала поступово виходити з кризи.

Після розвалу СФРЮ тільки Сербія стояла на шляху західного плану включення Балкан