Реферат на тему:

Битва за Іводзіму

Зміст

Битва за Іомдзіму ( , іото но татакай або іодзіма но татакай; Battle of Iwo Jima) — бій, який тривав з до року, на завершальній фазі на між військами і за контроль над островом , більш знаним як , з .

Битва відома як одна з найзапекліших на . Це була перша військова операція сил США на японській землі. створила широку мережу підземних фортифікаційних споруд, і замаскованих , що дозволило їй відбивати впродовж місяця атаки суперника, який мав чисельну та технічну перевагу. Майже весь японський 21-тисячний контингент загинув. У 100-тисячному війську США кількість убитих і поранених становила близько 28 тисяч вояків. Битва за Іодзіму була єдиною наземною операцією японських сил, у якій втрати армії США перевищили втрати Японії.

Передумови

— острів вулканічного походження , що знаходиться 1080 км південніше та 1130 км північніше . Більша частина поверхні острова вкрита відкладеннями , за що він отримав назву Іодзіма — «сірковий острів» ( іо, «сірка»; дзіма, «острів»). Довжина острову з північного сходу на південний схід становить менш 8 км, а ширина — 4 км на півночі і близько 800 м на півдні. Загальна площа Іодзіми дорівнює 21 км2. Її найвищою точкою є . Через великий вміст у , прісної води на острові мало, а та що є, має гіркуватий присмак. В основному, жителі острова, яких до початку Другої світової війни нараховувалося близько 1000 чоловік, добували воду з колодязів або збирали дощові води. Вони також займалися і розведенням .

З початком у році, Іодзіму було поставлено під контроль бази на сусідньому острові . На ньому знаходився постійний контингент у 1200 чоловік, а також 3700-3800 солдатів . З розгортанням бойових дій японське командування усвідомило стратегічне значення Іодзіми як зв'язуючого пункту на повітряному шляху між та фронтом у , і спорудило на острові летовище Тідзіма за 2 км північніше гори Сурібаті. Це летовище постійно мало 20 літаків і 1500 солдат авіації.

У лютому року армія США захопила і здійснила масштабне бомбардування з групи . Японський генштаб прийняв рішення усіма засобами боронити імперію по лінії Каролінські острови —  — острови Оґасавара. Для її захисту була сформована 31-а армія під командуванням . Його підлеглий був призначений керівником оборони району островів Оґасавара. З березня по квітень 1944 року до Іодзіми почали прибувати підкріплення, в результаті чого кількість військ на острові сягнула 5000 чоловік.

Влітку 1944 року основні сили армії і флоту США прорвали японську лінію оборони і захопили Маріанські острови. З листопада того ж року вони розпочали перші авіанальоти на Японський архіпелаг літаками . Проте вповні розгорнути програму бомбардувань не вдавалося через острів Іодзіма. Він відігравав функцію сигнального пункту японців, з якого відомості про наближення літаків противника надходили до Токіо. З огляду на віддалену відстань Маріанських островів до Японії і дороговизну палива, авіація США не була у змозі висилати разом із бомбардувальниками літаки прикриття. B-29 перетворювались на літаючі мішені для японських сил протиповітряної оборони, які регулярно сповіщалися про небезпеку радистами Іодзіми. В свою чергу, японці також відправляли з Токіо через острови Оґасавара бомбардувальники до баз США і успішно нищили B-29. Японські літаки, навіть зазнавши пошкоджень, могли пристати до Іодзіми і пройти там ремонт.

Виходячи з ситуації, що склалася, генштаб США вирішив оволодіти Іодзімою і побудувати ній свою авіабазу. Захоплення цього острова припинило б японські нальоти на Маріанські острови, знищило японські радари і, відповідно, систему попереджень Токіо про наближення B-29, а також, завдяки скороченню відстані між авіабазами США і Токіо, дозволило б відряджати бомбардувальники разом із винищувачами. З поступовим завершенням на , армія і флот США зосередилися на завоюванні Іодзіми перед . План по штурму острова дістав назву «Операція Детачмент» ( Operation Detachment).

Планування операції

Генерал-лейтенант  — командуючий обороною острова Іодзіма

План Японської імперії

Підземні укріплення і комунікації

У травні року генерал-лейтенант був призначений до острова Тітідзіма. На перших порах він розташував свій штаб у тамтешній фортеці, проте у результаті аналізу даних розвідки, він вирішив, що сили США атакуватимуть сусідню Іодзіму, і переніс на цей майже незахищений острів командний центр і 109-у дивізію. Було очевидно, що Іодзіма довго не встоїть перед військами противника, який володів наступальною ініціативою на морі і на суші.

До кінця серпня було завершено цивільного населення острова, після якої Курібаясі розробив план повномасштабної фортифікації Іодзіми. Через те, що наземні укріплення не витримали б потужного вогню авіації і флоту США, задумувалося спорудити широку оборонну мережу під землею, використовуючи природні і штучно вириті .

Восени 1944 року, у , японські війська змогли успішно і впродовж довгого часу чинити опір силам США завдяки системі підземних фортифікаційних споруд. Досвід використання такої системи був узятий на озброєння захисниками Іодзіми. Усі підземні і планувалося сполучити сіткою штучних тунелів, загальна довжина яких складала 28 км. Для виконання цих робіт з Японії були надіслані . За наказом генерал-лейтенанта Курібаясі для усіх солдат острова 70часу витрачалося на тренування, а 30 — на риття тунелів. Оскільки Іодзіми була дуже м'яка, більшість комунікацій були спорудженні вручну. Генерал навіть видав наказ про заборону віддавати честь старшинам і , аби не відволікати солдат від робіт і встигнути з