Так А.Я.Аврех, М.І. Павлеко, М.П. Павлова – Симлованська, А.П. Чистодзвонов, А.Л. Шапіто виходять з того, що в основі російського абсолютизму лежали лише ті фактори, що базувались на кріпосницьких тенденціях в соціально-економічному і політичному житті країни. Як в період генезису абсолютизму, так і на подальших етапах розвитку [5,54,55,69,72].

На думку А.Я. Сахарова говорячи про становлення абсолютизму в Росії, вищезгадані вчені, практично відмежовуються від думки про те, в Росії, в широкому історичному відношенні, були присутні ті закономірності переходу до абсолютизму, що і в інших європейських країнах, в яких лежав процес генезису капіталізму [5, с.64].

З іншого боку С.М.Троїцький, С.А.Покровський і інші, відмовляються від одностороннього мислення через кріпосницьку призму і бачать в соціально-економічному і політичному розвиткові країни дію факторів, пов’язаних з генезисом буржуазних відносин в країні [67,60].

Відповідно змінюється уявлення про шляхи розвитку абсолютизму в Росії, відкидається ідея про “азіатську основу” російського державного устрою, і на перший план виходить спільні риси російського і західно-єропейського абсолютизму.

Особливе місце посідають праці А.В.Чернова, Л.Г.Безкровного, С.А. Марголіна, що висвітлюють військові перетворення Росії і їх вплив на державний устрій [71,11,48].

З огляду на це можна сказати, що радянська історіографія по даному періоді незважаючи на заідеалізованість є досить різноплавного і цікавого для вивчення.

Щодо іноземної історіографії до даного питання, то за Х.Багером вона стосується передусім зовнішньополітичної діяльності Росії, і її наслідків, а також висвітлює характеристику біографії правителів, і зокрема Петра І, характеризуючи його як найбільш яскраву особу, після Наполеона, в Європі [8 с. 33-36]

Джерела використані в даній роботі [1-4] опубліковані радянською історіографією. Вони дають можливість краще дослідити проблеми роботи застосовуючи оригінали документів.

Перший збірник документі про знамените Московське повстання 1682 року яке в спеціальній літературі нерідко зветься “Хованщиною”. Опубліковані джерела свідчать про широкий розмах повстання, його тривалість, участь в ньому крім солдатів, інших верств столичного населення. Вони характеризують повстання як дуже складне і суперечливе, однак в основі своїй антифеодальний, антирядовий рух.

В третьому збірнику представлені документи слідчої справи про повстання московських стрільці в 1698 році, які висвітлюють причини та хід його. В архиграфічному та джерелознавчому огляді наведені відомості про склад основних справ розшуку, в коментарях – опис окремих документів; справ що не увійшли до збірника.

В другому і четвертому збірниках представлені основні військові і цивільні заходи Петра І, що мають велике значення для розглядання завдань дослідження.

Дана дипломна робота має слідуючи структуру, вона складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел і літератури.

Період з кінця ХVІІ середини ХVІІІ ст. є дуже важливою віхою в Істрії Росії. Адже як стверджують більшість дослідників абсолютизм в Росії утвердився саме в цей час. І одну з найважливіших ролей в цьому процесі відіграла військова організація.

В кінці ХVІІ ст. коли в Росії абсолютизм лише зароджувався на перший план в суспільно-політичному житті починає виходити військо, яке на зразок преторіанської гвардії в стародавній Римській імперії починає активно втручатися в боротьбі правлячої верхівки за владу.

Так в боротьбі за владу Милославських і Наришкіних саме військо відігріло важливу роль. Тоді в 1682 році стрілецькі полки підтримали Софію і вона захопила владу. А “потім” полки Петра стали його основною опорою в бурхливих подіях 1689 року, коли з їх безпосередньою участю захопив владу Петро.

В подальшому історичному розвитку Росії військо відіграло не менше роль. Так в утвердженні абсолютистського правління Петра І важливе місце посідає військова організація. Армія з її системою керівництва та дисципліною на думку царя була ідеальною організацією для правління країною і могла б викликати завдяки силовим методам любов до порядку, праці та високу громадянську свідомість.

Нова регулярна армія створена за іноземним зразком, втратила територіальний характер і набула ознак різностановості. Це в значній мірі спряло консолідації народу і руйнуванню сепаратистських тенденцій серед дворянства. Саме використання Петра І військової організації як зразка державного управління перетворило останніх в опору абсолютиського правління царської влади.

Створена Петром І регулярна армія зайняла провідне місце в житті російського суспільства. Стала важливим елементом суспільно-політичного життя. Часто гвардійці залучалися до виконання будь-яких особистих доручень царя, таких як контрольні функції в Сенаті та на місцях. Влада військових командирів на місцях була більшою ніж влада місцевої адміністрації. За її зразком формувалась основа абсолютизму – бюрократичний апарат, який законодавчо був оформлений в Табелі про Ранги. Довічна дворянська служба, навіть цивільна, була строго вертикально підпорядкована і мало чим відрізнялася від військової. Армія стала зразком, основою, рушійною силою практично всіх суспільно-політичних процесів Росії часів Петра І.

В другій чверті – середині ХVІІ ст. суспільно-політичне життя Росії характеризується гострою боротьбою за владу в середник правлячої верхівки з залученням до неї гвардії, та активним втручанням війська в політичну боротьбу.

Боротьба велась тільки в середині панівного стану, вона ніяк не впливала на зміну суспільного ладу, до неї було залучена незначна частина людей що зумовлювало відносну легкість змін правлячих осіб. Які намагаючись втриматись при владі утримували біля себе різних впливових людей того часу таких як керівники армії, флоту і ін., які ставили фаворитами і як могли наживалися відчуваючи що можуть бути програні в любий момент. Разом з цим саме в цей час остаточно завершається формування абсолютиської системи управління в Росії яка опирається на військово-бюрократичний апарат, представником якого надаються все нові і нові привілеї та