Святославом 971-972 рр., - опановує Подунав`я. Її південно-східний кордон у 1117 р. проходить по Кавказьких горах. Оформлюються законодавчі збірники "Руської правди", розквітає дружинний (тобто лицарський) билинний епос, який під іменем "Володимира - красного сонечка" оспівує обох Володимирів - старого Хрестителя і Мономаха. Духовна скарбниця України-Русі була збагачена "Словом о законі і благодаті" Митрополита Київського Ілларіона (імовірно 1022 р.) у релігійній думці, "Повчанням" Володимира Мономаха 1117р. - у словесності, у зодчестві - Софією Київською 1037 р. (імовірно 1022р.) і Успенським собором 1089р. (знищеним радянською диверсійною групою у 1941р.) Києво-Печерського монастиря 1054 р. де працював видатний живописець Олімпій і лікарі Агапіт і Пімен Посник. У 1108-43рр. було збудовано Михайлівський золотоверхий собор з розкішною мозаїкою св. воїна Дмитра Солунського (у 1934 р. собор було знищено радянською владою, а мозаїку вивезено до Москви, де вона затримується і нині). Вже були впроваджені перші українські національні культи святих: Ольги бл. 1006-1007рр., Бориса і Гліба і св. Феодосія Печерського 1108р. Нарешті бл. 1113р. літописцем Нестором створюється "Повість времінних літ" - найвидатніша літописна пам`ятка часів Київської Русі. Отже це були часи, коли Київ не боявся, як тепер, бути імперським і духовним центром нової цивілізації. Нині тільки героїчна УНА-УНСО виголошує та розвиває ці славні імперсько-культурні традиції.
Хрестові походи продовжувалися майже 200 років. Серед них: найвидатніша трагедія віри і звитяжництва - хрестовий похід дітей 1212 р., який показав чого варта чиста духовність без опертя на меч, шостий хрестовий похід1228-29рр. очолюваний імператором-вільнодумцем Фрідріхом ІІ, який вдруге завоював Єрусалим, сьомий 1248-54 рр., восьмий 1270 р. хрестові походи які очолював король Франції Луї Святий та ін.
Європай здобуває Східну ірано-ісламську культуру. Виникає поєднання лицарських культур храмовиків-тамплієрів та ісмаілітів-хашишінів, яка кладе початок довгій європейській тяглості духовно-лицарських орденів, що продовжується і понині. Коли на початку XIV ст. папство зраджує лицарів-храмовиків і жорстоко знищує їх, рештки ордену, переходять серед інших країн - до Угорщини, а звідти - до Русі де разом з князем Левом і Андрієм гинуть у останній битві з татаро-монголами 1323р. Так у лісах і замках Галичини і Волині знаходять останній притулок, заховуються хрестоносні духовно-лицарські традиції св. Грааля.
Хрестові походи ХІ-ХІІІ ст. були самоствердженням європейської культури, духовності через, по-перше, героїчний порив лицарської звитяги, і, по-друге єднання з культурою стародавнього Сходу. Вони були війною проти віджилого, відсталого за нову культуру, нову цивілізацію проти всього світу. "Священна війна" і "Хрестовий похід" є категоріями вічними. Хрестові походи продовжуються і тепер. Бути європейцем - це значить перебувати у стані священної війни". Хрестовий похід Європи проти віджилого і відсталого "совкового" комуно-москальського Великого Ведмедя і "хрещених ведмедів". Це борня за нову культуру, нову цивілізацію, світову і євразійську, за нову Європу, за Київську ІІІ імперію, за нову велику Європу проти Великого (східно-комуністичного) і Малого (західно-буржуазного) сатани.
Наше місце - у новому хрестовому поході Європи. На коні? Під конем? Біля стремені? Для нас це "священна війна" за Київський євразійський центр Нової Європи, Нової Євразії, нової цивілізації і нової людини.
Список використаної літератури
1. Дж. Берман “Західна традиція права: епоха формування”. – М., 1995.
2. Ч.Г. Чи “Історія інквізиції” у 3-х томах, том 1-2
3. “Загальна історія держави і права” ред. К.І. Батир. - М., 1995
4. “Історична енциклопедія”