Курсова робота

Зовнішня політика США після Другої світової війни (1945 – початок 50-х рр.)

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Особливості повоєнного розвитку США

1.1. Політична ситуація

1.2. Реконверсія та економічний розвиток

1.3. Труднощі соціального розвитку. “Закон Тафта-Хартлі” та інші

Розділ 2. Зовнішньополітичний курс повоєнної Америки

2.1. Ревізія зовнішньої політики Ф. Рузвельта

2.2. Інтервенція до Китаю

Розділ 3. “Холодна війна”

3.1. “Доктрина Трумена” і “план Маршалла”

3.2. Створення НАТО

3.3. “4-й пункт”

3.4. Інтервенція до Кореї

3.5. Підсумки зовнішньої політики Трумена

Висновки

Література

Вступ

Актуальність теми. В системі сучасних міжнародних відносин якщо не провідне, то, принаймні, одне з головних місць займають США. Висування на лідируючі позиції для цієї країни відбувалося під впливом ряду факторів і на протязі декількох періодів. Один із них припадає на перші десятиліття після Другої світової війни. Саме комплексне та неупереджене вивчення еволюції зовнішньополітичного курсу Сполучених Штатів на протязі ХХ ст. дає можливість зрозуміти її сучасні пріоритети та оцінити арсенал як військових так і дипломатичних засобів цієї країни.

Об’єктом даного дослідження є зовнішньополітичний курс США після Другої світової війни.

Предмет. Особливості внутрішньополітичного, економічного та соціального розвитку Сполучених Штатів та основні напрямки і методи зовнішньої політики у період з 1945 до початку 50-х років.

Мета. З’ясувати характерні риси зовнішньої політики США у повоєнний період.

Завдання:

- охарактеризувати особливості внутрішньополітичного, економічного та соціального розвитку США після завершення Другої світової війни;

- виділити основні напрямки зовнішньополітичного курсу Америки;

- піддати аналізу методи зовнішньої політики Сполучених Штатів.

Методологічна основа. В основі роботи покладені хронологічний, описовий та критичний методи дослідження.

Розділ 1. Особливості повоєнного розвитку США

Упродовж Другої світової війни в житті США відбулися докорінні зміни. Бойові дії розгорталися за тисячі кілометрів від їхньої території, й Сполучені Штати, на відміну від інших країн, не зазнали бідувань і руйнувань, пов’язаних з війною. Порівняно невеликими були і їхні людські втрати на фронтах – вони становили 292 тис. полеглими в боях і 10 тис. цивільного населення [1, 47].

США не тільки не виснажили свої матеріальні ресурси, а, навпаки, стали єдиною країною, яка за роки війни значно примножила свою економічну та військову могутність. Приблизно в 2,5 рази зросло промислове виробництво[6, 53]. Поліпшилося матеріальне становище населення. Спираючись на міцну господарську основу, США посіли панівні позиції у світовій економіці. Щодо їхньої військової могутності, то лише радянський Союз міг з більшим чи меншим успіхом конкурувати з ними. США монопольно володіли найгрізнішою на той час зброєю – атомною, мали у своєму розпорядженні потужну стратегічну авіацію. Рятуючись від нацизму, до США емігрувало багато талановитих учених із Європи. Вони значно посилили науково-технічний потенціал країни.

1.1. Політична ситуація

Наприкінці війни сталися важливі зміни на вершині влади. 12 квітня 1945 року помер президент Ф. Рузвельт і, відповідно до конституції, президентське крісло перейшло до віце-президента Гаррі Трумена, який обіймав цю посаду до 1952 року [12, 78].

Закінчення війни з Німеччиною і реконверсія співпали з початком президентства Трумена. 2 квітня 1945 р., через дві години після того, як Трумен дізнався про смерть Франкліна Рузвельта, він прийняв в Білому домі присягу, що передбачається за конституцією. Гарі Трумен став 33-м президентом США.

Трумену довелося очолити державу після другої світової війни. Він був першим президентом, який відмовився від вікової традиції і уклав військові союзи з багатьма державами. Початок його президентства співпав з початком використовування атомної енергії для військових цілей. В умовах нових великих і складних внутрішніх і міжнародних проблем особливо виразно виявилася духовна незначність, політична обмеженість і незграбність Трумена [10, 189].

До перших роковин його перебування в Білому домі редактор газети найбільшого міста рідного штату Трумена – Сен-Луїса писав: “Ми у Міссурі ніяк не можемо забути, що містер Трумен “політична випадковість”. Ми знали його як невдалого фермера і дрібного торговця, що включився в місцеву політику, щоб заробляти на життя” [11, 160].

Поява Трумена в Білому домі різко підкреслювала значення втрати Рузвельта. Через півтора роки після смерті Рузвельта відомий американський журнал констатував, що у Трумена відсутній досвід і престиж [11, 161].

Через декілька місяців після його переходу в Білий дім Інститут громадської думки Дж. Геллапа стверджував, що 87% опитаних громадян країни схвалюють діяльність Трумена як президента США. Ці підсумки, за даними Геллапа, були на 3% вище за той максимальний рівень, який коли-небудь одержував Франклін Рузвельт при відповідному опитуванні населення. Правда в кінці наступного, 1946 р. при такому ж опитуванні громадської думки за Трумена висловилося лише 32%, а в 1948 р. – 36%. Але в тому ж, 1948 р. він переміг на президентських виборах. Відношення громадськості до Трумену неодноразово різко мінялося. Часом він знаходив дивовижну, загадкову силу, робив вплив на широкий круг виборців [11, 190].

Виступивши 12 квітня 1945 р. в посаду президента США. Трумен дав свої завірення у тому, що “продовжуватиме політику Рузвельта і збереже кабінет”. Але почав він свою діяльність в Білому домі з ліквідації “спадщини Рузвельта”, розгону його кабінету і відчуження основних його кадрів [10, 178].

За перші три місяці перебування в Білому домі Трумен змінив 6 з 10 членів кабінету, а через півтора роки після початку його президентства в кабінеті Трумена зі всіх колишніх членів уряду Рузвельта залишився один морський міністр Дж. Форрестол, який ніякої ролі в прогресивних заходах Рузвельта не виконував [12, 233].

Так Трумен виконав свою обіцянку зберегти кабінет Рузвельта.

1.2. Реконверсія та економічний розвиток

Після закінчення війни