Русь і Золота Орда (Організація володарювання)
Близько 1257 р. в одному зі списків Лаврентіївського літопису з'явилася наступна замітка: «Toe же зимы бысть число и изочтоша всю землю Русскую, только не чтоша, кто служит церкви». Трохи докладніше записано в іншому списку: «Toe же зимы приехаши числениции, исшетоша всю землю Суждальскую и Рязанскую, и Муромскую и ставиша десятники, и сотники, и тысящники, и темники и идоша в Ворду, толпко не чтоша игуменов, черньцов, попов, клирошан, кто зрит на Св. Богородицу и на владыку». Цей рік став знаменним і для Новгорода, якому пощастило уникнути татарського руйнування, але все-таки змушеного визнати над собою татарську владу. Новгородці були змушені відкупитися від татар. Але для Новгорода це було лише невеликою відстрочкою. Уже через два роки в Новгород прибули татарські уповноважені Беркай та Касачик і почали вимагати данину. Олександр Невський забезпечив їм охорону, оскільки новгородці зустріли гостей досить нелюб'язно. Простий люд не бажав підкорятися татарам. А от бояри боялися їх і просили чернь утихомиритися. Зрештою простий люд змушений, був скоритися. У цей час татари почали їздити вулицями й переписувати всі будинки. Татар супроводжував великий князь володимирський Олександр Невський. Він безліч разів рятував Русь то від шведів, то від лівонських лицарів, то від німецької папської агресії. І тут князь показав себе далекоглядним політиком, який оцінив політичну обстановку. Йому довелося вжити підвищених заходів безпеки проти можливого вияву народного гніву в Новгороді.
1257 р. вважається роком повного встановлення татарського ярма на Русі. Однак до повного панування над Руссю існувала ціла система золотоординського володарювання. В одному з літописів написано, що Ярослав їздив до Батия. який призначив його князем руським, прийнявши з великою честю в ставці. Багато відомих мандрівників тих часів свідчать про те, що князь Ярослав дійсно користувався великою пошаною в татар. Вони йому подарували не тільки Володимиро-Суздальські землі, але й Київ. Але Ярослав не захотів знаходитися в Києві, поставивши там свого намісника Дмитра Єйковича. Достеменно відомо одне: руські землі, завойовані татарами, не були безпосередніми володіннями Золотої Орди, хоча й зобов'язані були платити їй данину — «вихід». Відтепер руські князі призначалися ханом і саме йому були зобов'язані своїм князюванням. Процедуру проводив від імені хана або вповноважений ханський представник, або митрополит руський. Контроль здійснювали баскаки. Вони вели посилений нагляд за всім, що відбувалося в підвладних їм місцях. Найдовше баскаки знаходилися в південних районах, тому що в літописах востаннє згадуються близько 1284 p. Зате в північних районах про баскаків згадується тільки близько 1269 р. Відтоді збирання данини для татарського хана покладається на руських князів, відповідальність за них лягає на великого руського князя. Врученням ярликів на правління встановлювалася формальна влада татарського хана. Великий руський князь одержував від хана особливий ярлик.
Данину татарам зобов'язані були платити всі. Для цього часто проводився перепис населення. Перший з них виконували баскаки. При хані Берке, у 1257 p., цю роботу проводили спеціальні рахувальники. Рахувальниками були поставлені десятники, сотники, тисяцькі й темники.
Новий перепис був проведений у 70-х pp. ХНІ ст. при хані Менгу-Тимурі. Практика перепису була продовжена. її проводили рахувальники, які .називалися інакше переписувачами. Вони скористалися готовими одиницями обкладання на Русі: «рало», «плуг», «соха». У ярлику між 1270 р. і 1276 р. хана Менгу-Тимура руським митрополитам міститься перелік повинностей, що лягали на населення завойованих руських земель, але від яких звільнялося духівництво. Той самий, але трохи розширений перелік наведений і в ярлику хана Узбека 1313 р. митрополитові Петрові. Збирають данину відтепер уже