Реферат на тему:

Завершення звільнення радянської території в 1944 р.

На початок 1944 р. Німеччина продовжувала окупацію Білорусії, прибалтійських республік, Карело - Фінської РСР, значної частини України, Молдавії і Криму. Німці зосередили на цей час на Східному фронті 236 дивізій, 18 бригад, 54,5 тис. гармат, 5,4 тис. танків, більше 3 тис. літаків.

Радянське керівництво прийняло рішення розпочати стратегічні операції 1944 р. на півночі країни. Була поставлена мета розгромити групу німецьких армій “Північ”, зняти блокаду Ленінграда і вийти на кордон з країнами Прибалтики. На південно-західному напрямку фронту передбачалось звільнити Правобережну Україну і Крим і вийти на державний кордон. Війська, які були розташовані на західному напрямку, мали вести наступ на Мінськ.

Для вирішення цих складних завдань було виділено 461 дивізію, 38 бригад, 23 танкові і 124 авіаційні дивізії, чисельність яких складала 6,165 тис. чол. На їх озброєнні було 92,5 тис. гармат, 5,357 танків, більше 8,5 тис. літаків. Це свідчило про те, що Червона Армія мала перевагу над німецькою армією по чисельності, по бойовій техніці і по озброєнню.

14 січня 1944 р. радянські війська під керівництвом генерала А. Говорова перейшли в наступ. Почалась битва за визволення Ленінграда. 15 січня в наступ перейшли війська під керівництвом генерала І. Масленникова. 19 січня обидві армії завершили оточення німецької групи військ, яка була ліквідована уже в наступний день. 27 січня 1944 р. блокада Ленінграда була повністю ліквідована.

Звільнення Правобережної України здійснювалось в ході семи операцій: Житомирсько-Бердичівської, Корсунь-Шевченківської, Рівненсько-Луцької, Кіровоградської, Проскурівсько-Чернівецької, Умансько-Ботошан-ської і Березнеговато-Снегирівської та Одеської. І лише після того, як вищеназвані операції були завершені або наближались до кінця, почалась Кримська операція (з 8 квітня до 12 травня 1944 р.) Це була битва обох сторін за хліб, залізну руду, вугілля. З боку СРСР її вели 1-й Український фронт (ком. Г. Жуков),” 2-й Український фронт (ком. І. Конєв) 3-й Український фронт (ком. Р. Маліновський)

4 березня 1944 р. 1-й Український фронт почав наступ. 5 березня наступ почав 2-й Український фронт, 6 березня пішов у наступ 3-й Український фронт. Війська форсували Буг і Дністер. Були звільнені Вінниця, Кам’янець-Подільський, Тернопіль, Чернівці, Миколаїв, Одеса. Війська 2-го Українського фронту в кінці березня вийшли на державний кордон по р. Прут, форсували його, вступили на територію Румунії й оволоділи значною її територією.

Після поразки німецьких військ на Правобережній Україні їх становище в Криму різко погіршилось. Звільнення Криму від німецьких окупантів було покладено на війська 4-го Українського фронту (ком. І. Толбухін), Чорноморський флот (ком. Ф. Октябрьський). Їх наступ почався 8 квітня. Німці почали відступати. 13 квітня був звільнений Сімферополь, 9 травня – Севастополь. 12 травня операція по звільненню Криму була завершена. Німці втратили в Криму 100 тис. солдатів і офіцерів.

На літо 1944 р. радянські війська закріпились на лінії Нарва-Псков-Вітебськ-Мозир-Пінськ-Броди-Ясси-Дністровський лиман. На південній ділянці фронту бойові дії велись на території Румунії.

10 червня 1944 р. війська Ленінградського фронту під керівництвом А. Говорова перейшли в наступ на Карельському перешийку. 15 червня оборонні споруди фінів були повністю зламані. Війська під керівництвом К. Мерецкова, А. Катукова, Ф. Горленка звільнили Карелію. Вони отримали наказ Ставки припинити наступ. Фінляндія запросила в СРСР умови виходу із війни. Вона їх отримала: розрив з Німеччиною, відновлення радянсько-фінського договору 1940 р., переведення фінської промисловості на мирні рейки, відшкодування нанесеного СРСР збитку у розмірі 66 млн. доларів і повернення СРСР порту Петсамо.

Фіни відхилили ці умови і запросили допомоги у Німеччини. Під час візиту в Хельсінкі Ріббентропа прем’єр Рюті дав згоду не йти на сепаратний мир з СРСР. Однак наступ радянських військ, який відновився в кінці липня змусив Фінляндію піти на прийняття умов СРСР. Рюті пішов у відставку 1 серпня. 5 серпня сейм обрав прем’єром Маннергейма. Новий уряд заявив, що не вважає себе зв’язаним з зобов’язаннями, які давав Ріббентропу прем’єр Рюті. 4 вересня 1944 р. Фінляндія припинила бойові дії. 19 вересня в Москві було підписано угоду про перемир’я на дещо поблажливіших умовах. Наприклад, компенсація за збитки СРСР була знижена до 30 млн. доларів.

Головні події літом 1944 р. розгорнулися в Білорусії. Радянські війська мали там 1,4 млн. чол., 31,7 тис. гармат, 5200 танків і близько 5 тис. літаків. Білоруська операція одержала назву “Багратіон”.

Битва за Білорусію передбачала нанесення поразки німецьким арміям “Центр”. Це завдання мали виконати 1-й Білоруський фронт (ком. К.Роко-совський), 3-й Білоруський фронт (ком. М. Захаров). Значну роль у боях за Білорусію було відведено Дніпровській воєнній флотилії. Партизанські загони також отримали конкретні завдання.

У результаті чітких дій учасників боїв, героїзму і самопожертви битва за Білорусію, яка продовжувалась з 23 червня, завершилась 3 липня 1944 р. звільненням Мінська.

Почалась операція по звільненню Прибалтики і Польщі від німецьких окупантів, в якій брала участь армія Війська Польського. У кінці липня радянські війська підійшли до Варшави. Група армій “Центр” була повністю розгромлена. Була звільнена Білорусія, Більша частина Литви, Латвії і польські землі на схід від Вісли. Червона Армія стояла на кордонах Східної Прусії.

З ліквідацію групи армій “Центр” і білоруського виступу склались сприятливі умови для звільнення Західної України і Прибалтики і наступу в країни Південно-Східної Європи. Співвідношення сил обох сторін було на користь СРСР. 13 липня почалась операція в напрямку Рави-Руської і Львівському. 18 липня