Основними заняттями населення були землеробство і тваринництво. З часом дедалі важливішу роль починає відігравати торгівля. Традиційно прибутковою діяльністю вважалося утримання "ханів" — місць для ночівлі вздовж численних караванних шляхів, що проходили територією Боснії.

Рівень життя більшості боснійців був відносно невисокий, що пояснювалося низьким рівнем організації праці, її традиціоналізмом і майже повною відсутністю механізації, їжа селян була досить одноманітною, а побутові умови примітивними.

З приходом османів у Боснії мало що змінилося. На відміну від Сербії, більша частина боснійської феодальної еліти прийняла іслам і залишилася при своїх маєтностях. Отуречення не становило нагальної потреби, оскільки турки загалом у питаннях віросповідання виявляли неабияку толерантність. На цей крок боснійські пани йшли головним чином заради збереження своїх прав і майна. Вагому роль у цьому процесі відіграла й колишня належність багатьох боснійських панських родів до богомильства, а відтак значно менша, ніж у Сербії, "прихильність" до певної віри й значно більша готовність використовувати релігію як інструмент для забезпечення власного добробуту.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гшьфердинг А. Босния, Герцеговина и Старая Сербия. Санкт-Петербург, 1859.

2. История Югославии: В 2 т. Москва, 1963.Т. 1.

3. История южных и западных славян. Курс лекций. Москва, 1979.

4. История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 1.