1931 р. став найважчим для англійської економіки. Народ вимагав від уряду Р.Макдональда вжити рішучих заходів щодо пом’якшення і ліквідації кризи. Макдональд подав у відставку. 27 жовтня 1931 р. в Англії відбулися нові парламентські вибори, на яких перемогла національна коаліція.

Економічна політика уряду Р.Макдональда не користувалася популярність серед населення. У травні 1932 р. безробітні провели конференцію і збір підписав під петицією, в якій вимагали збільшення допомоги по безробіттю. А восени 1932 р. вони провели “голодний похід” на Лондон.

Криза позначилася і на зовнішньополітичному становищі Англії. Поглибилися протиріччя між Великобританією та ін. державами. Значно похитнулися англійські позиції в домініонах. У 1931 р. англійський парламент прийняв “Вестміністерський статут”, який декларував юридичну рівноправність метрополії й домініонів, формально визнавав їх самостійність у сфері внутрішньої і зовнішньої політики.

Російсько-англійський договір 1930 р. стосовно надання радянському експортові режиму найбільшого сприяння у жовтні 1932 р. було денонсовано, а у квітні 1933 р. Англія наклала ембарго (заборону) на експорт із СРСР.

В європейській політиці Англія підтримувала Німеччину. Завдяки її зусиллям остаточно було знять питання про виплату Німеччиною репарації. У 1930 р. з ініціативи Англії і США була здійснена (на 5 років раніше встановленого Версальським мирним договором терміну - евакуація союзних військ із Рейнської зони.

В азійській політиці Великобританія орієнтувалася на Японію. Вона не протестувала проти воєнних дій Японії на півночі Китаю.

Зовнішня політика Англії значною мірою визначалася економічним станом держави. У 1934 р. обсяг англійської промисловості досяг рівня 1929 р., зростали темпи господарського розвитку. Дещо скоротилася кількість безробітних. Економічному пожвавленню, зміцненню англійських позицій на світовому ринку сприяли політика протекціонізму, заборону вивозу капіталу, підвищення ефективності виробництва, швидке відновлення основного капіталу. Англійський уряд вкладав кошти у нові галузі виробництва – автомобіле – і літакобудування, радіо індустрію, будівництво двигунів та ін.

У боротьбі Анг7лії за провідну роль у світі її серйозними конкурентами були США, Німеччина, Італія та Японія.

У листопаді 1935 р. в Англії відбулися останні перед другою світовою війною парламентські вибори. Партії, які підтримували уряд, втратили багатьох своїх прихильників. С.Болдуїн змінив Р.Мандональда на посаді прем’єр-міністра, ще напередодні виборів (у червні 1955 р.).

У 30-х роках широкого розмаху набув антифашистський рух. Проведений в Англії у Червні 1935 р. “плебісцит миру”, в яку взяло участь 11 млн. чол., засвідчив що більшість англійців (понад 90%) виступають проти загрози війни, агресії фашистів в Іспанії, за роззброєння і мир. У 1935 р. англійський уряд прийняв “закон про заколоти”, спрямований проти антивоєнної пропаганди, а законом 1937 р. заборонялись фашистські демонстрації в середині країни.

У липні 1936 р. на пропозицію англійського уряду Ліга Націй скасувала економічні та фінансові санкції проти Італії. В період італо-німецької інтервенції в Іспанії Англія проводила політику “невтручання”. На початку 1937 р. вона підписала особливу угоду з Італією, у відповідності з якою обидві сторони зобов’язувалися поважати інтереси одна одної в регіоні Середземного моря. У наступному році прем’єр Н.Чемберлен під час візиту до Рима зробив ще одну поступку Муссоліні, офіційно визнавши завоювання Італією Ефіопії. І, нарешті у вересні 1938 р. на конференції в Мюнхені Н.Чемберлен і французький прем’єр Е.Даладьє погодилися на розчленування і окупацію німцями Чехословаччини. Внаслідок такої політики міжнародне становище Англії перед початком другої світової війни значно ускладнилося.

Навесні 1939 р. серйозно загострились англо-німецькі протиріччя. Німеччина стала відкрито вимагати повернення своїх колишніх колоній. Уряд Н.Чемберлена змушений був провести низку заходів для зміцнення оборони країни, зокрема запровадити загальну військову повинність і збільшити асигнування на військові потреби. З метою зміцнення своїх позицій в Європі Англія уклала військові союзи з кількома європейськими державами, гарантуючи допомогу Польщі, Румунії, Греції і Туреччині в разі Англії проти них.

У березні 1939 р. Н.Чемберлен запропонував СРСР обговорити питання про створення Троїстого пакту проти фашистської агресії. Однак переговори у Москві влітку 1939 р. не дали позитивних результатів.

3.Франція закінчила першу світову війну з величезними економічними і людськими втратами. Її північні райони були розорені. Промисловість, транспорт, фінанси, сільське господарство були підірвані.

Разом з тим, повернення французам Ельзасу і Лотарингії зміцнило індустріальний потенціал країни. Французька економіка розвивалася швидкими темпами, посідаючи четверте місце у світському промисловому виробництві.

У Франції з’явилися нові трести і концерни. Три великі концерни, в тому числі “Коміте де Форж”, контролювали металургійну промисловість. В автомобільному виробництві найбільша частка припадала на долю компаній “Сітроен”, “Пежо” і “Рено”. 200 сімей зосередили у своїх руках акції французького банку, перетворились на фактичних господарів країни. Водночас у Франції й надалі існувала значна кількість лихварів. Понад 50% населення становили сільські жителі. Значним було безробіття серед промислових робітників.

З листопада 1917 р. по січень 1020 р. при владі перебував уряд Ж.Клемансо. У цей період Франція брала участь у боротьбі проти більшовицької Росії. У листопаді 1918 р. французький військовий флот у складі 70 кораблів прибув до чорноморських берегів Росії. Стотисячна французька армія висадилася у Севастополі і Одесі і розпочала бойові дії на півдні України. Французькі війська діяли й на Далекому Сході. Представники Ж.Клемансо були при російських білогвардійських арміях Колчака і Денікіна.

На Паризькій мирній конференції (1918 р.) французькі дипломати домагалися