В ХІ ст. посилилось папство, почалась боротьба пап і імператора за інвеституру - право призначати єпископів. В північній Італії склався рух клюнійців. Навколо монастиря Клюні об'єднались монахи, число яких росло за рахунок безземельних рицарів. Клюнійці хотіли зміцнення влади папи, виступали за безшлюбність білого духівництва, припинення симонії, тобто торгівлі церковними посадами і проти того, щоб єпископів та абатів призначали імператори. Папство підтримало клюнійців. Так, за імператора Генріха ІУ і папи Григорія УІІ розпочалась відкрита боротьба.

Григорій УІІ (1073 - 1083 рр.) - колишній монах Гільдебранд - був управителем справами при п'яти попередниках. Коли Генріх ІУ відмовився припинити самовільні призначення єпископів, папа відлучив його від церкви, а Генріх оголосив папу позбавленим посади. Але і сам Генріх ІУ опинився у складному становищі. Феодали почали проти нього повстання. Треба було терміново помиритись із папою. Тоді він пішов у Каноссу - тосканський замок, що стало символом покаяння. Три дні Генріх ІУ стояв на внутрішньому дворі босий в одязі покаянного грішника, щоб вимолити прощення у папи.

Врешті папа зняв відлучення, але не відновив Генріха ІУ на престолі. А німецька знать за цей час обрала антикороля Рудольфа Швабського. Але в цій міжусобиці Генріх ІУ переміг. У 1083 р. він здійснив похід на Рим, вислав Григорія УІІ і мав намір посадити антипапу Клемента ІІІ, який би його коронував. Врешті решт німці були вибиті з Риму.

Генріху ІУ так і не вдалось закріпити свою владу в Німеччині. Проти нього піднялись сили - Конрад і Генріх. Боротьба королів з папами тривала.

В 1111 р. Генріх У і папа Пасхалій ІІ зробили спробу компромісної угоди - король відмовляється від інвеститури, але єпископи повинні повернути всі одержані від короля регалії, землі та привілеї. Єпископи на це не згодились і оголосили, що не будуть визнавати Пасхалія ІІ папою, якщо він "пограбує церкву божу".

Тільки в 1122 р. була досягнута угода у Вормсі (Вормський конкордат): єпископи і аббати повинні обиратись за канонічними правилами на зборах духовенства. В Німеччині імператор мав право брати участь у цих зборах і при наявності розбіжностей його голос був вирішальним.

Зразу ж після обрання імператор давав обраному скіпетр і лен (земельне володіння). Духовна інвеститура здійснювалась папою, котрий вручав перстень і посох.В Італії та в Бургундії король взагалі не мав права на світську інвеституру.

Вормський конкордат був компромісом на користь пап. Конкордат передбачав і інші реформи на користь пап - їх обрання конклавом і загальний целібат духівництва.

Список літератури:

Взаимосвязь социальных отношений и идеологии в средневековой Европе. – М., 1983.

Всемирная история. – М., 1957.

Господстующий класс феодальной Европы. – М., 1989.

Гутнова Е.В. Классовая борьба и общественное сознание крестьянства в средневековой Западной Европе (ХІ – ХV ст.). – М., 1984.

Европа в средние века: экономика, политика, культура / Сб. статей к 80-летию академика Сказкина С.Д. – М., 1972.

Идейно-политическая борьба в средневековом обществе. – М., 1984.

История крестьянства в Европе. Эпоха феодализма. В 3-х томах. – Т. І-ІІ. – М., 1985, 1986.

Классы и сословия средневекового общества / Под ред. Удальцовой. – М., 1988.

Проблемы развития феодальной собственности на землю. – М., 1979.

Самаркин В.В. Историческая география Западной Европы в средние века. – М., 1976.

Феодальная рента и крестьянские движения в Западной Европе ХІІІ – ХV вв. – М., 1985.

История средних веков / Под ред. С.П. Карпова. – М., 2000. – Т. 1.

История средних веков / Под ред. С.П. Карпова. – М., 2000. – Т. 2.

Влась и политическая культура в средневековой Европе. – М., 1992.

Европейское дворянство ХVІ – ХVІІ вв.: границы сословия. – М., 1997.

Средневековая Европа глазами современников и историков: Книга для чтения в шести частях. – М., 1994. – Ч. ІV – V.

История средних веков. Европа. – Минск, 2000.

Кардини Ф. Истоки средневекового ріцарства. – М., 2000.

Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе (VІ – ХVІІ вв.). – Ленинград, 1990.

Мировая культура. Средневековье. – М.: Алтейа, 1996.

Контамин Ф. Война в серние века. – СП (б): Ювента, 2001.