Жіноча мережа ОУН – Ірина Григорів, Анастасія Іванців, Марія Рибак. Прийом, а також вишкіл членів ОУН проводили в колишній жіночій школі Габера. Посвідчення члена ОУН видавала Станіслава Бенешова. У ті часи в ОУН перебували майже всі українські урядовці й службовці, які займали, державні посади. 20 червня 1944 р. після розгрому дивізії СС “Галичина” під Бродами частина борців загинуло, частина повернулась додому і вступила в УПА, інші подались на Захід і потрапили в англійський полон.
З отинійців в Першій українській дивізії воювали Яків Михайлинин (живе в Англії), Йосип Савчин (Аргентина) Степан Рибак, Михайло Ковалів.
В 1990 р. коли Україна відійшла від Московського гніту і стала самостійною державою згадали і про борців за незалежність України. Їм належить шана і повага.
В Отинії встановлено пам’ятник Семену Височану, сину Ігната. Уродженця села Вікторова, що поблизу Галича. З великою масовою повсталих, які мали артилерію, Височан почав справжню війну проти шляхти. Головним опорним центром Височана стало місто Отинія.
Здобувши Отинійсчький замок, Семен Височан перетворив його на свою штаб-квартиру “Височан зумів зібрати 15-тисячну армію повсталих, обравши столицею своєю місто Отинію” і за висловом сучасників – “перший вождь” а за висловом істориків – “Хмельницький Галицької землі” розіслав соратників, народних керівників окремих загонів здобувати міста і села Галичини. Також відновлено на цвинтарі могилу воїнів УСС і ОУН.
ЛІТЕРАТУРА:
“Історія Українського війська” Львів, вид. “Світ” 1992 р.
“Українські Січові Стрільці” до 500-річчя козацької слави” Київ. 1992 р.
Історичні нариси “Отинія” Коломия, 1998 р.
