4500 р. т. виникла перша європейська цивілізація – критська. Її називають мінойською за ім'ям легендарного царя Міноса. Критяни створили кілька міст-держав – типових для пізнішого Середземномор'я державних утворень – які об'єдналися між собою. Вони були чудовими архітекторами. Ядром міста був величезний палац-місто, в якому вже був водогін.

Життя критян було нерозривно пов'язане з морем. Мінойці будували гребні та парусні судна, займалися риболовлею. Але найголовніше – морською торгівлею. Розташування Криту на перетині торгівельних шляхів приносило великі прибутки і сприяло піднесенню та швидкому розвитку цивілізації.

Отже, перші цивілізації на Землі виникли ще у VII тис. до н. е. Не зважаючи на великі відмінності, у них було багато спільного. Для їх формування потрібні були певні кліматичні, геологічні, географічні, біологічні умови.

Якщо проаналізувати розміщення осередків перших цивілізацій, перше, що впадає у вічі – їх тяжіння до долин великих річок. Вже зазначалося, що перші осілі поселення утворювали саме землероби. Для них необхідні були родючі ґрунти та достатнє зволоження. Ці умови виконуються у річкових долинах, де періодичні розливи наносять шар мулу і зволожують землю. Але паводки можуть бути різної інтенсивності. Тому виникла необхідність їх контролювати. Так майже усі стародавні цивілізації дійшли до ідеї іригації, а їх процвітання зумовлювалося високоефективним на той час зрошувальним землеробством. На додачу до іригаційних систем – дамб і каналів – створювалися нові механізми для розподілу води на полях. Долини річок мали зручну пласку поверхню, на якій легко було сіяти і будувати поселення.

Крім аграрної, річки виконували й транспортну функцію. Давні цивілізації не були ізольовані, вони торгували чи воювали між собою. А найпростішим, найдешевшим і найнадійнішим видом транспорту до ХІХ століття залишався водний. По водних артеріях держави сполучалися між собою. Крім того, річки мали вихід до моря, що дозволяло навіть на примітивних тогочасних суднах здійснювати далекі мандрівки.

Ще однією важливою умовою процвітання давніх цивілізацій було їх розташування на торгівельних шляхах. Наприклад, цивілізація Криту розвивалася завдяки надзвичайно зручному розміщенню свого острову.

Для виникнення цивілізацій повинні були бути певні кліматичні умови. Всі давні держави розташовані у теплому поясі – тропічному та субтропічному, - який охоплює кільцем Землю, в областях з достатнім, але не надмірним зволоженням, без можливих природних катаклізмів. На північ від цього поясу жили кочівники, які пасли свої стада на просторах степів, а південніше – збирачі та мисливці, які не мали родючих та зрошуваних земель.

Наступною умовою переходу до осілого землеробства була наявність диких предків культурних рослин і тварин. Людина цілеспрямовано могла вибирати та розводити ті види та сорти, які забезпечували її потреби. Внаслідок первісної селекції виникли нові культури, що використовуються досі. Окультурення було масовим, і поступово ці нові види витіснили своїх попередників, не зважаючи на те, що без допомоги людини швидко би загинули через свою спеціалізованість і нестійкість.

Приручаючи деяких корисних для неї тварин, людина одночасно знищувала тих, які не приносили їй користі. Так вона змінювала біогеоценози, замінюючи їх штучними.

Спільне проживання на невеликій території великої маси людей та потреба в об'єднанні зусиль задля потрібного результату стимулювали ранню появу в цих народів держави та апарату контролю. Лише міцна централізована сакральна влада могла забезпечити вірний напрямок праці людей.

Висновки

Перші міста виникли на Землі ще 10 тис. р. т. (Єрихон, Чатал-Гююк), але масово цивілізації почали розвиватися приблизно з IV тис. до н. е. Найдавніші осередки виникли у Єгипті, Месопотамії, Китаї, Індії, Анатолії. Причинами переходу до цивілізації була неолітична революція і як наслідок – осілий спосіб життя, демографічний вибух, освоєння металів, поява надлишкового продукту і далі ускладнення суспільної та матеріальної культури, виникнення писемності, науки, релігії, державницького апарату тощо. Цивілізації створили лише осілі землероби, тоді як скотарі-кочівники продовжували існувати на етапі родоплемінних відносин. Всі давні цивілізації виникали у певних геокліматичних умовах: в теплому кліматі, долинах великих річок, де існували дикі злаки і тварини, яких легко приручити, були площі для сівби, м'який наносний ґрунт дозволяв будувати іригаційні системи та вскопувати землю примітивними знаряддями, на торгівельних шляхах та з можливостями користуватися транспортними артеріями (водними шляхами). Там, де ці умови не виконувалися, племена продовжували залишатися на низькому рівні розвитку, як, наприклад, у Австралії та Північній Америці.

Література.

Котрелл Л. Во времена фараонов. Пер. с. англ. Ф.Л.Мендельсона и В.И.Андрушова. – М., «Наука», 1982. – 380 с.

Первобытное общество. Основные проблемы развития. – М., «Наука», 1974. – 288 с.

Домокош Варга. Древний Восток. Пер. с венг. Л.Шаргиной. – Будапешт, Корвина, 1985.

Советский энциклопедический словарь/Гл. ред. А.М.Прохоров. – 3-е изд. – М.: Советская энциклопедия, 1985. – 1600 с.

Ранние цивилизации. Э.Чизхолм, Э.Миллард. – М.: Росмэн. – 1995.

Всемирная история. В Х томах. Т. І/Отв. ред. Ю.П.Францев. – М.: Гос изд-во полит. лит-ры, 1956. – 748 с.

Большая иллюстрированная энциклопедия истории. – М.: Махаон. – 2005.

Доисторическая жизнь. А.Маккорд. – М.: Росмэн. – 1996.