ціни.
В зовнішній політиці тривала боротьба з арабами. Візантія терпіла і від зміцнілої Болгарської держави. Лише у 1018 р. при Василі ІІ Болгаробойці після 50-річних війн Болгарія була завойована Візантією.
У ІХ – Х ст. розвивались відносини з Київською Руссю
В середині ХІ ст. церква остаточно розділилась на східну і західну. Це поглибило ворожі відносини Візантії із Західною Європою.
Культура Візантії надзвичайно оригінальна і багата. Великого розвитку набула богословська література. Але розвивалась і наука. Лев Математик здобув відомість як механік, математик. З VІІ ст. візантійці знали “грецький вогонь” – очевидно, суміші селітри і нафти, що давало полум‘я, не гасиме водою. У ІХ ст. лікар Нікіта склав керівництво по хірургії.
Відомі поети Іоан Геометр, поетеса Кассія. З історичних творів відомі хроніки Феофана Сповідника і Георгія Амартола. Імператору Константину VІІ Багрянородному приписують трактати “Про управління державою”, “Про феми і народи”.
Церква і монастирі у Візантії були залежні від імператора, від держави. Патріарх на відміну від папи, не мав світської влади і великих матеріальних коштів. У єпископів не було земельних володінь і їх добробут залежав від милостей імператора. Церква бідною не була. У Х ст. були узаконені податки на церкву грішми і натурою.
Монахів у Візантії було багато. Монастирі були імператорські, патріарші і приватні. Серед населення містичні настрої були дуже поширені. Часом селяни об‘єднували кілька ділянок: засновували монастир. Згодом великі монастирі стали серйозною політичною силою.
У ХІ ст. провінційна знать зміцніла і почала рватись до влади. В 1057 р. їй вдалось посадити на престол Ісаака І Комніна. Але чиновна аристократія була ще сильною і через 2 роки Ісаак зрікся престолу. У 1081 р. знову воєнна знать провінції посадила на престол Олексія І Комніна.
Візантія і Русь. Особлива сторінка історії Візантії – відносини з Руссю.
У 860 р. руські князі осадили Константинополь. Частина руської знаті прийняла християнство. У Х ст. відносини з Руссю погіршились, очевидно, в столиці були ущемлені інтереси руських і болгар. У 907 р. руські знову на човнах з‘явились перед столицею і у 911 р. був укладений вигідний для Русі договір. Руські купці одержали в користування будівлі в околицях Константинополя і безкоштовне утримування та спорудження кораблів додому. Торгівлю вони вели без мита.
У 941 р. князь Ігор здійснив похід на Візантію і спустошив береги Боспору. У 968 р. візантійці схилили Святослава до походу проти болгар. Але Святослав хотів сісти міцно на Дунаї і повернув проти Візантії, але потерпів невдачу.
Володимир допомагав імператору розгромити заколотників у Малій Азії. Але імператор затягував умови посилки загону – не спішив видати свою сестру Анну за Володимира. Тоді Володимир пішов на Корсунь (Херсонес).
На Афоні був заснований руський монастир. У 1043 р. руський флот обложив Константинополь, але постраждав від бурі на Босфорі і “грецького вогню”. Новий договір був скріплений шлюбом – син Ярослава Мудрого одружився з дочкою Константина ІХ Мономаха.
Тісною була співдружність культур, навіть прийомів живопису, архітектури.
Вплив Візантії на слов‘нські народи був значним.
Література:
Агафій. Про царювання Юстиніана. – М. – Л., 1953.
Анна Комніна. Алексіада.
Книга Эпарха / Вступ. ст. М.Я. Сюзюмова. – М., 1962.
Византийский Земледельческий закон. – Л., 1984.
Лев Диакон. Исторія. – 1988.
М. Пселл. Хронография. – М., 1978.
Прокопий Кесарийский. Тайная история. – М., 1994.
Эклога. Византийский законодательный свод VІІІ в. – М., 1965.
Византийские очерки. – М., 1961,1971, 1982, 1991, 1996.
Курбатов Г.Л. История Византии (от античности к феодализму). – М., 1984.
Липшиц Э.Е. Право и суд в Византии ІУ – VІІІ в. – Л., 1976.
Литаврин Г.Г. Византийское общество и государство в Х – ХІ вв. – М., 1977.
Сюзюмов М.Я. Боротьба за пути развития феодальных отношений в Византии // Византийские очерки. – М., 1961.
Чекалова А.А. Константинополь в УІ веке. Восстание Ника. – М., 1986.