ПЛАН

1. Міждержавні суперечності на Далекому Сході та у зоні Тихого океану. Вашингтонська конференція та її рішення.

1. Для розгляду далекосхідних питань у листопаді 1921 - лютому 1922 рр. була скликана Вашингтонська конференція 9-ти держав - США, Великобританії, Японії, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Португалії, Китаю. Найактивніший учасник конференції - США, які намагалися встановити контроль над Азійсько-Тихоокеанським регіоном. Офіційна мета конференції - обмежен-ня морських озброєнь і вирішення проблеми Далекого Сходу й Тихоокеанського регіону. В основному її рішен-ня були спрямовані на обмеження програми Франції по збільшенню свого флоту і зменшенню впливу Японії, яка втрачала свої позиції в Китаї. США вимагали припини-ти в усіх країнах будівництво великих військових ко-раблів.

13 грудня 1921 р. підписано договір «чотирьох дер-жав» - США, Британії, Франції та Японії, який, в ціло-му, був договором про ненапад у зоні Тихого океану. Він скасував англо-японський договір 1902 року. Країни, що підписали договір, домовилися «поважати всі права стосовно їх острівних володінь... у зоні Тихого океану». США надавалася можливість «придбання» островів у регіоні.

6 лютого 1922 р. підписано договір про обмеження морських озброєнь (договір «п'яти держав») між США, Британією, Францією, Японією та Італією строком на 15 років. У ньому визначалася кількість лінкорів, що їх могли мати держави-учасниці, у такій пропорції: по 5 для США і Англії, 3 - для Японії, по 1,75 - для Франції та Італії. Було вирішено заморозити будівництво лінкорів на 10 років. Обмежень на інші класи кораблів не встановили. Японії, Англії і США не дозволялося укріплювати свої бази на островах. Від цього виграла Японія, яка щойно закінчила будівництво нової бази на о. Бонін.

Одним з найскладніших на конференції вважалося пи-тання Китаю. 6 лютого 1922 р. підписано договір «дев'яти держав», у якому йшлося про дотримання суве-ренітету, незалежності та територіальної цілісності Китаю і дотримання принципу «відкритих дверей», тоб-то «рівних можливостей, що відкриваються у Китаї для торгівлі і промисловості всіх націй». Фактично, це дава-ло перевагу США в Китаї, оскільки до цього останній був поділений на сфери впливу тільки Франції, Англії та Японії. Держави-учасниці обіцяли не використовувати ситуацію, що склалася в Китаї, з метою здобуття переваг для себе. На той час у Китаї існували 2 уряди: у Пекіні -монархічний, у Кантоні - республіканський на чолі з Сунь Ятсеном, які ворогували між собою. Іноземні грома-дяни мали право екстериторіальності - тобто у разі пору-шення ними китайських законів вони не підлягали юрисдикції Китаю.

Вашингтонська конференція зафіксувала нове співвідношення сил на Далекому Сході на користь США, Британії і Франції.

ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ:

1.1. За що йшло суперництво великих держав на Далекому Сході?

1.2. Коли і на яких умовах були підписані договори чотирьох, п'яти і дев'яти держав?

2.1. Назвіть країни, які брали участь у Вашингтонській конференції.

2.2. У чому суть доктрини «відкритих дверей», до якої країни вона застосувалася?

3.1. Яким країнам було надано перевагу в результаті підписання дого-ворів у Вашингтоні? Як вони використали цю перевагу?

ТЕМА 6.

Спроба перегляду повоєнних договорів у 20-х роках

ТЕРМІНИ:

Репарації * повне або часткове відшкодування державою, що розв'язала агресивну війну, збитків, заподіяних іншим державам, які зазнали нападу

ДАТИ:

Квітень-травень 1922 р. - Генуезька конференція

Квітень 1922 р. - Рапалльський договір Радянської Росії і Німеччини

1924 - 1929 рр. - дія «плану Дауеса»

Жовтень 1926 р. - Локарнські угоди

1928 р. * пакт Бріана * Келллога

1929 - 1931 рр. * дія «плану Юнга»

ПЕРСОНАЛІЇ:

ДАУЕС Чарльз (1865 - 1951) - голова міжнародного комітету експертів з німецьких репарацій. Банкір, у 1925 - 1929 рр. - віце-президент США від республіканської партії, посол у Британії у 1929

- 1932 роки

БРГАН Арістид (1862 - 1932) - прем'єр-міністр Франції у 1909

- 1931 рр. (11 разів), міністр закордонних справ у [915 - 1931 рр. (17 разів). За професією - адвокат. Член Республіканської соціалістичної партії

КЕЛЛОГ Френк (1856 - 1937) - державний секретар США у 1925 -1929 роки. Юрист, дипломат, член Республіканської партії. У 1916 -1923 рр. - сенатор, у 1924 р. - посол США у Британії

ПЛАН

1. Генуезька конференція та Рапалльський договір 1922 року.

2. Найголовніші постанови Гаазької, Лозаннської та Локарнської конференцій.

3. Наслідки реалізації планів Дауеса та Юнга.

4. Пакт Бріана - Келлога.

Після підписання Версальсько-Вашингтонської системи договорів міжнародна ситуація в Європі стабілізувалася. Однак «відкритим питанням» залишалася Радянська Росія: європейські уряди не визна-вали більшовицького режиму, намагалися ліквідувати йо-го під час громадянської війни у Росії; радянський уряд відмовився розраховуватися за царськими кредитами. Це стримувало її міжнародне визнання і розвиток торгівлі. Винятком став торговий договір Росії з Англією 1921 року.

Початком виходу Росії з міжнародної ізоляції стала Генуезька конференція, яка проводилася з квітня по травень 1922 року. Основне питання конференції - взаємне визнання боргів. Однак Росія погодилася оплатити царські борги у тому випадку, якщо європейські держави відшкодують збитки від інтервенції 1918 - 1920 років. Оскільки остання сума, з точки зору Росії, перевищувала борги періоду царизму, а європейські країни це не влаштовувало, - конференцію було припинено. Проте у містечку Рапалло 16 квітня 1922 р. підписано договір Росії з Німеччиною, за яким країни визнали одна одну і встановили тісні політичні, військові та економічні зв'язки.

11 січня 1923 р. франко-бельгійські війська окупували Рурську область Німеччини через те, що остання не мала можливості виплатити астрономічну суму репарацій. Уряд Німеччини закликав населення не співробітничати з окупантами, не працювати на виробництві, а Німеччина