Управління Німеччиною взяли Геббельс, Деніц, Борман та ін. 1 травня радянське воєнне командування отримало від генерала Кребса пропозиції про припинення війни і початок мирних переговорів.

Вимога СРСР про безумовну і повну капітуляцію Німеччини була відхилена. Війна затягнулась ще на одну добу. 2 травня в полон у районі Берліна було взято 135 тис. німецьких солдатів і офіцерів.

Одночасно з боями за Берлін йшли бої за Чехословаччину. 4 квітня Р. Маліновський оволодів Братиславою. Особливо складною була обстановка в Празі. 5 травня Національна рада відмовилась визнавати німецький протекторат і заявила про перехід влади в її руки. Так почалось Празьке повстання. Однак німці почали репресії проти повсталих.

Радянські війська почали наступ на Прагу 6 травня, на добу раніше запланованого терміну. 9 травня 1945 р. Прага була звільнена військами 1-го Українського фронту від німецьких окупантів.

30 квітня через декілька годин після самогубства Гітлера Деніц був призначений “намісником фюрера”. Головне своє завдання він вбачав у досягненні антирадянського союзу з західними державами і продовження на основі цього факту збройної боротьби проти СРСР. 5 травня він дав згоду на капітуляцію німецьких військ у Голландії, Північно-Західній Німеччині і Данії.

7 травня у ставці Ейзенхауера в Реймсі був підписаний попередній протокол про безумовну капітуляцію збройних сил Німеччини. Третій рейх пережив свого творця лише на один тиждень. 8 травня в передмісті Берліна Карлсхорсті у присутності представників збройних сил СРСР маршала Г. Жукова, Англії – маршала авіації А. Теддера, США – генерала К. Спаатса, Франції – генерала Д. де Тасіньї уповноважені німецького верховного командування Кейтель, адмірал флоту Фріденбург і генерал-полковник авіації Штуумпф підписали акт про безумовну капітуляцію Німеччини.

Після підписання акту про капітуляцію радянським військам з 9 до 17 травня здались в полон 1390 тис. чол. Війна в Європі закінчилась. (9 травня було оголошено в СРСР Днем Перемоги у Великій Вітчизняній війні).

Якими були підсумки Другої світової війни?

На фронтах війни, в німецьких концтаборах загинуло понад 50 млн. чол., 90 млн. чол. отримали поранення, у т. ч. в СРСР більше 26 млн. чол., Німеччині – 13 млн. чол., Польщі – 6 млн. чол., Франції – 600тис. чол., Англії – 370 тис. чол., США – 400 тис. чол., Італії – 500 тис. чол. Було зруйновано 21 млн. будинків, сотні міст, десятки тисяч сіл.

Воєнну і політичну поразку потерпів блок фашистських держав і їх сателітів. Перемогу здобули держави антигітлерівської коаліції. Плани Гітлера про знищення СРСР і завоювання світового панування провалилися.

У результаті війни були встановлені нові кордони в Європі, ліквідовано фашистські режими в усіх європейських країнах. Значна роль у цьому належала збройним силам СРСР, які втратили вбитими за звільнення Європи 3 млн.чол., у т. ч. в Польщі – 600 тис. чол., Чехословаччині – 140 тис. чол., Румунії – 69 тис. чол.

Головними уроками, що випливають із історії та наслідків Другої світової війни, є спільні дії держав з різним політичним устроєм проти агресора цілком можливі і корисні.

Література:

Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е.изд –М., 1987 611с.

Вторая мировая воина в воспоминаниях. –М., 1990. 551с.

Говард М. Большая стратегия. Август 1942 – сентябрь 1943. –М., 1980. 464 с.

Год кризиса 1938-1939. Документи и материалы. –М., 1990. Т.1-2.

Грушевский М.С. На порозі нової України. –К., 1991. 120 с.

Документи и материалы кануна второй мировой войны 1937-1939. –М., 1981. Т.1-2.

Ефимов Г.К. Устав ООН: инструмент мира. –М., 1986. 131с.

Иллюхин Р.М. Лига Наций 1919-1939. –М., 1962.

История внешней политики СССР 1917-1966. –М.,1986. Т.2. 691с.

История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1987. –М., 1987. Т.1-2.

Крылов С.Б. История создания ООН. –М., 1960. 343 с.

Ллойд Джордж. Правда о мирных договорах. –М., 1957. Т.1-2.

Локарнская конференция 1925г. Документы –М., 1959. 511с.

Майский И. М Воспоминания советского дипломата 1925-1945. –М., 1987. 711с.

Алатри П. Происхождение фашизма –М., 1961. 461с.

Брандт В. Воспоминания –М., 1981. 521с.

Вебер А.Б. Классовая борьба и капитализм. Рабочее и профсоюзное движения XX в. –М., 1991. 391с.

Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. Перевод с болгарского –М., 1991. 391с.

Забастовочная борьба трудящихся. Конец XIX – 70-е годы XX ст. Статистика 391с.

Идеология международной социал-демократии в период между двумя мировыми войнами –М., 1984. 296с.