Отже, актуальність теми дослідження полягає у необхідності глибше вивчити проблему, яка винесена в заголовок курсової роботи, оскільки в наш час є більше можливостей для подібного дослідження, яке може бути неупередженим. Цьому сприятиме та обставина, що за останні роки з’явилося досить багато нової інформації, яка не є настільки полярною і однозначною, як в умовах панування тоталітарної системи.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи є проблема взаємовідносин ісламського Сходу і християнського Заходу.

Предмет дослідження. Предметом дослідження курсової роботи є процес відвоювання християнськими володарями земель, які знаходилися у володінні арабів на території середньовічної Іспанії, або іншими словами – Реконкіста.

Мета дослідження. Метою дослідження цієї курсової роботи є дослідження періоду Реконкісти з точки зору взаємовідносин християн і мусульман, а також формулювання висновків і узагальнення результатів дослідження.

Мета роботи реалізується шляхом реалізації таких завдань:

1. Дослідити проблему ісламського чинника на території Європи в умовах середньовіччя.

2. Охарактеризувати основні події, що супроводжували відвоювання Піренеїв, основні його етапи і особливості.

3. Розкрити наслідки Реконкісти

Практичне значення. Практичне значення даної курсової роботи полягає в можливості застосування матеріалу роботи у подальшій науковій праці.

В роботі використовувались наступні праці: Арон Р. Мир і війна між націями. – К.: Юніверс, 2000. – 688 с.; Атеистический словарь. – М.: Из-во политической литературы, 1986. – 869 с.; Будда. Конфуций. Магомед. Франциск Ассизский. Савонарола // Библиографическая библиотека Ф.Павленкова. – М.: Республика, 1995. – 654 с.; Веймарн Б. ,Каптерева Т., Подольский А. Искусство арабских народов. – М.: Искусство, 1987. – 368 с.; Всемирная история: В 24 т. Т. 7. Раннее средневековье. – Мн.: Литература, 1998. – 592 с.; Всемирная история: В 24 т. Т. 9. Начало возрождения. – Мн.: Литература, 1997. – 592 с.; Говард М. Війна в Європейській історії. – К.: Мегатайс, 2000. – 168 с.; Гуревич П.С. Нетрадиционные религии на Западе и восточные религиозные культы. М.: Наука, 1985. – 258 с.; Древняя Европа. История Европы в 8-ми т. / Под ред. Е.С. Голубцова, Ю.К. Колосовской, В.И. Кузищина, Л.П. Мариновича, А.І. Павловськой, Е.Д. Фролова. – М.: Наука, 1988.; Егер Оскар. Всемирная история: в 4-х т: Пер. с нем. – Т. 2. – Средние века. – М.: АСТ, 2000. – 696 с.; Ислам в странах Ближнего и Среднего Востока. – М.: Наука, 1982. – 465 с.; Ислам и проблемы национализма в странах Ближнего и Среднего Востока (конец 70-х – начало 80-х годов XX в.). – М.: Наука, 1986. – 358 с.; Ислам, краткий справочник. – М.: Наука, 1983. – 168 с.; Ислам. Проблемы идеологии, права, политики и экономики / Под ред. Г.Ф.Ким. – М.: Наука, 1985. – 358 с.; История средних веков. В 2 т. Т. I: Учеб. для вузов по спец. «История» / Л.М. Брагина, Е. В. Гутнова, С.П. Карпов и др.; Под ред. З.В. Удальцовой и С.П. Карпова. – М.: Высш. шк., 1990. – 495 с.; История средних веков. Книга первая / Сост. М.М. Стасюлевич. – М.: СПб., 2001 – 688 с. та ін.

Розділ 1. Ісламський чинник на території Європи в умовах середньовіччя

1.1. Захоплення Піренейського півострова арабами

У квітні 711 р. перша група мусульман висадилася в Південній Іспанії. Скориставшись відсутністю короля Родеріка, який був на півночі країни, мусульмани заснували базу на місці виниклого пізніше міста Альхесирас. Родерік, одержавши звістку про напад мусульман, поспішив на південь і атакував їх в долині річки Ріо-Барбате. Мусульмани одержали підкріплення з п'яти тисяч чоловік, а частина війська Родеріка покинула свого короля на полі битви. Родерік пропав безвісти. Ця поразка підірвала Вестготське королівство як централізовану систему. Опір мусульманам носив лише локальний характер. Очолював загони мусульман Тарік ібн Зіяд [5, 454].

Загони Таріка ібн Зіяда без особливих зусиль зайняли столицю Вестготського королівства Толедо і влаштувалися там на зиму. В жовтні загону з семисот вершників здалася Кордова.

У горах Астурії, на крайній півночі Іспанії, виникло невелике вестготсько-іспанське християнське королівство (718 р.).

Завоювання арабами готської Іспанії відбулося на тому етапі її розвитку, коли там йшов посилений процес феодалізації. Цей процес прискорювався сильною романізованістю Іспанії: раби і колони складали тут основну масу безпосередніх виробників. Родова знать варварів до VII ст. або стала на місце класу рабовласників, або злилася з ним. Вестготські вільні общини швидко підкорялися знаті, яка незабаром після завоювання Південної Галії і Іспанії перетворилася на великих землевласників. Феодально залежне селянство формувалося головним чином за рахунок сервів і лібертинів (іспано-римських і німецьких), а також колонів. Араби захопили землі вестготської і іспано-римської знаті, церкви і королівського фіску. Багато вестготських феодалів втекли на північ, в гірські райони Астурії і Піренеїв. Селянство ж в більшості випадків залишилося на колишніх місцях і навіть відчуло спочатку деяке полегшення. Але селяни залишилися в особистій і поземельній залежності і платили феодальну ренту. Крім того, вони платили податки завойовникам. Гніт феодальних повинностей і державних податків з часом ставав все тяжчим. Його тягар згодом усугублявся спалахами релігійного фанатизму мусульман по відношенню до підкореного християнського населення [17, 324-334].

Араби і бербери, що затвердилися в Іспанії, обтяжувалися залежністю від далекого халіфату і необхідність ділитися з халіфом доходами від завойованого земельного фонду. В 743 р. берберські племена в Іспанії повстали проти халіфа. Цим скористалося королівство Астурія і просунуло свій кордон до річки Дуеро. Після падіння влади династії Омейядів