Курсова робота

«Рабовласницькі відносини у Стародавньому Римі»

ЗМІСТ

Вступ.

Розділ 1. Класичне рабство і його особливості

Розділ 2. Посилення римської експансії та агресивності в ІІІ – ІІ ст. до н.е.

Розділ 3. Розвиток господарства Римської держави у ІІ – І ст. до н.е.

Висновок.

Література.

Вступ

Об’єкт дослідження.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є рабовласницьке суспільство Стародавнього Риму ІІІ – ІІ ст. до н.е., а також особливості розвитку рабовласницьких відносин в Стародавньому Римі цього періоду.

Предмет дослідження.

Предметом дослідження курсової роботи виступає взаємозв’язок між розвитком рабовласництва у Стародавньому Римі зазначеного періоду і посиленням агресивної політики цієї держави щодо сусідніх держав і держав, що потрапили в сферу інтересів Стародавнього Риму.

Мета дослідження.

Метою дослідження цієї курсової роботи є показати вплив на розвиток економіки Стародавнього Риму вказаного періоду агресивної політики і посилення експансії, а також зворотний вплив вищеозначеної політики на економічний розвиток країни і на розвиток рабовласницьких відносин, а саме такої форми рабства як класичне.

Актуальність теми.

Історико-культурне значення Риму полягає в його посередницькій ролі між античним і сучасним світом, у передачі новим народам культурних цінностей і політичного досвіду, нагромаджених стародавнім світом. Тому проблеми вивчення історії Стародавнього Риму є актуальними в сучасних умовах, оскільки в цій державі був нагромаджений величезний досвід політичного, економічного, правничого і мистецького спрямування.

Практичне значення.

Практичне значення даної курсової роботи полягає в можливості застосування матеріалу роботи при підготовці шкільних уроків, а також використання матеріалу у подальшій науковій роботі.

Щодо використаної літератури, то слід згадати працю В.С.Сергєєва “Нариси історії Стародавнього Риму”, що вийшла у видавництві “Радянська школа” у 1940 році, де подається систематичний виклад матеріалу з історії Риму від заснування міста до падіння Римської імперії. Більша частина праці написана на основі вивчення джерел.

Використовувалась також праця Машкіна О.М. «Історія Стародавнього Риму», вийшла в Київському видавництві «Радянська школа», 1952 році.

Згаданою проблемою займалися такі дослідники, як Джеймс П. (Римская цивилизация: Пер. с англ. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000), Аверинцев С.С., Алексеев В.П.( Древние цивилизации, Под общ. ред. Г.М.Бангард-Левина. – М.: Мысль, 1989), Зелинський Ф.Ф. (Римская империя: Пер. с польск. – СПб.: Алетейя, 1999), В.И.Кузищин (История Древнего Рима.– М.: Высшая школа, 1981), Кнаба Г.С. (Древний Рим – история и повседневность. Очерки. – М.: Искусство, 1986), Ковалев С.И. (История Рима: Курс лекций / Под ред. Э.Д. Фролова. – 2-е изд. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1986) та ін.

Розділ 1. Класичне рабство і його особливості

У ІІІ ст. до н. е. в соціально-економічному житті Рима сталися глибокі зміни. Патріархальна система рабства до цього часу розвинулася в так зване класичне рабство, тобто рабовласницький спосіб виробництва досяг найбільшій зрілості і закінченості.

Патріархальне рабство виникло у більшості народів земної кулі при розкладанні у них родового ладу і формуванні класових відносин. Однак деякі народи в процесі суспільного розвитку і формування класів перейшли до більш високих, ніж рабство, суспільних відносин, обминаючи стадію класичного рабства. Рабовласницька суспільна формація у таких народів не досягла повної зрілості.

Середземномор'я – значна частина земної кулі, на території якій спочатку греки, потім італійці і інші народи пройшли повний шлях розвитку рабовласницької формації – від її виникнення через повний розквіт і до розкладання.

У зв'язку з цим дослідження рабовласницьких відносин в римському суспільстві має тим більше наукове значення, що воно дозволяє зрозуміти сутність рабовласницького способу виробництва, його рушійні сили і еволюцію у всій повноті і закінченості.

У IV – III ст. до н. е. перехід від патріархального до класичного рабства на території Італії стався в грецьких містах-колоніях Південної Італії і Сицилії, Пануючим розвинене рабство стало в більшості областей Апеннінського півострова тільки у II ст. до н.е.

Оформлення класичного рабства в Італії мало всесвітньо-історичне значення, оскільки пізніше це рабство розповсюдилося по всьому Середземномор'ю і зіграло визначальну роль в історичних долях народів, що його населяли. Однак сам по собі перехід до класичного рабства знаменував не зміну однієї суспільно-економічної формації іншою, а лише зміну двох стадій розвитку однієї і тієї ж рабовласницької формації. Перехід до класичного рабства був глибоким соціально-економічним переворотом в житті суспільства, який привів до великих змін у всіх областях. Які причини цього перевороту?

Деякі вчені головною і єдиною причиною переходу до розвинених форм рабства вважають вдалі війни римлян. На їх думку, успішні військові дії привели до напливу рабів в Італію і до проникнення рабства в різні області життя. Подібне пояснення не можна визнати повністю правильним, оскільки воно виходило не з спостереження процесу внутрішнього розвитку римського суспільства, а з чисто зовнішнього чинника. Основні ж причини полягають не у війнах, а в характері соціально-економічного розвитку римсько-італійського суспільства. У грецьких колоніях і в деяких етруських містах зрілі рабовласницькі відносини склалися в IV – III ст. до н. е. як закономірний результат внутрішнього розвитку; це вплинуло на становлення класичного рабства в інших областях Апеннінського півострова, зокрема в Лації і Римі.

Внутрішня еволюція суспільних відносин в Римі в IV-Ш ст. до н. е, вела до виникнення форм класичного рабства. Концентрація землі, поширення приватної власності, розвиток ремесел, торгівлі, грошового обігу, зародження товарного господарства вимагали дешевої робочої сили. Але де її можна було отримати? Робочою силою всередині країни були в ранній час плебеї, залежні клієнти, боржники. Однак боротьба плебеїв з патриціями завершилася забороною боргової кабали, ослабленням економічної залежності клієнтів; значна частина клієнтів