Курсова робота

«Правове становище населення у Стародавньому Римі»

ЗМІСТ

Вступ.

Розділ 1. Стародавній Рим у світовій історії

Розділ 2. Особливості правового становища населення в Стародавньому Римі

2.1. Правове становище населення Давнього Риму.

2.1.1. Суспільний устрій і правове становище населення Давнього Риму.

2.1.2. Реформи Сервія Туллія. Виникнення Римської держави. Зміни в соціально-політичному устрої римського суспільства.

2.2. Поділ римського населення періоду Республіки VІ-І ст. до н.е.

2.3. Правове становище населення періоду падіння республіки.

2.4. Римське суспільство в період встановлення принципату.

Розділ 3. Правовий статус громадянина Риму.

3.1. Поняття римського громадянства.

3.2. Набуття римського громадянства.

3.3. Втрата римського громадянства та його обмеження.

Висновки.

Література.

Вступ

Актуальність теми дослідження. Історія держави і права Стародавнього Риму є частиною історії античних суспільств, що вивчає процеси виникнення, розвитку і причини загибелі найбільшої та найвизначнішої рабовласницької держави стародавнього середземноморського світу.

На прикладі історії Риму, яка охоплює кілька епох, що становлять разом понад тисячоліття, можна простежити зародження, розвиток і занепад рабовласницького суспільства і держави в найбільш розвинених, класичних формах.

Рим набув всесвітньо-історичного значення не відразу. Початкова його історія припадає на ту епоху, коли багато рабовласницьких держав, зокрема на Близькому і Середньому Сході, існували вже не одне тисячоліття. Та й у Греції почали виникати міста-держави, які згодом відіграли виняткову роль в історії світової культури, коли землероби і пастухи, що жили по нижній течії ріки Тибру, ще тільки об'єдналися у первісні общини і створили невелике поселення, назване Кота.

Отже, виникнувши і розвинувшись значно пізніше від східних деспотій і грецьких держав, використавши їх державницький досвід, досягнення науки, культури і техніки, удосконаливши їх, Рим піднявся на новий, вищий щабель у розвитку людства. Рабовласницька суспільно-економічна формація у межах Римської держави досягнула найвищого ступеня свого розвитку. Проте згодом вся система суспільних відносин у рабовласницькому суспільстві призвела до його кризи, і в надрах його зароджуються елементи феодальних відносин.

Римська держава, на відміну від грецьких полісів, поступово перетворилася з примітивної замкненої общини на могутню світову державу навіть за нинішніми оцінками, під владою якої перебували численні народи Європи, Азії та Африки, що знаходились на різних ступенях соціального розвитку. Рим створив найдосконалішу на ті часи структуру державного механізму, який став своєрідним основоположником, зразком для наступних поколінь і держав, що виникли на руїнах Римської держави. Чимало його елементів, термінів, назв використовуються ще й сьогодні.

Римська держава в своєму тисячолітньому розвитку пройшла різні етапи: від республіки, через тривалий перехідний період, до імперії, яка теж проіснувала декілька століть.

Виняткове значення в історії становлення і розвитку багатьох правових систем світу має й римське право, що також пройшло декілька етапів розвитку. У свою класичну епоху воно досягло апогею, ставши найдосконалішою і найуніверсальнішою для античності системою права, своєрідним всесвітнім правом суспільства і економіки, побудованих на засадах приватної власності, суспільства приватних товаровиробників з його неперевершеною за логічністю, завершеністю і точністю розробкою всіх приватновласницьких правових відносин. Римляни вперше розробили право приватної власності, абстрактне право, право абстрактної особистості. Тут набуло завершеного формулювання чимало основоположних правових принципів.

Отож, вивчення історії держави і права європейських держав епохи Середньовіччя, Нового і Новітнього часу потребує як необхідну передумову дослідження історії держави і права Стародавнього Риму. Недарма дослідники історії людства прийшли до думки, що без основ, закладених стародавніми Грецією і Римом, не було б сучасної Європи і сучасної цивілізації.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження є теоретичні засади історії держави і права.

Предмет дослідження – правове становище населення у Стародавньому Римі.

Метою курсової роботи є дослідження правового становища населення у Стародавньому Римі.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:–

дослідити значення Стародавнього Риму у світовій історії;–

охарактеризувати правове становище населення Стародавнього Риму у різні періоди його розвитку.–

виявити особливості суб'єктів публічного права Стародавнього Риму.

Розділ 1. Стародавній Рим у світовій історії

Історію Стародавнього Риму почали вивчати ще в античну епоху. Писемність у Римі з'явилася у VI ст. до н.е. Хоч твори письменників, істориків чи пам'ятки народної творчості, які були б аналогічні грецьким поемам "Іліада" й "Одіссея", з цієї ранньої епохи до нас не дійшли, проте збереглися складені на їхній основі історичні твори наступних римських істориків. Це відомі праці Марка Катона Старшого (ІІІ-ІІ ст. до н.е.), Марка Тулія Цицерона (II-І ст. до н.е.), Гая Салюстія (І ст. до н.е.), Тіта Лівія (І ст. до н.е. – І ст. н.е.), Корнелія Таціта (І-II ст. н.е.), грецьких істориків Полібія (II ст. до н.е.), Плутарха (І-ІІ ст. н.е.) та багатьох інших.

Достовірні відомості зі стародавньої історії Риму дають археологічні матеріали і документальні джерела. Часто документальні джерела історики цитують у працях. Зокрема, це закони, договори, частково текст першої римської кодифікації – законів XII таблиць. Значний документальний матеріал виявлено у написах (на каменях, колонах у залишках храмів, гробниць), особливо в імператорський період (знайдено близько 100 тис. написів) [19, 218].

Багато праць з історії Риму опубліковано середньовічними та пізнішими дослідниками – Карлом Сигонієм, Шарлем Монтеск'є, Едуардом Гіббоном, Теодором Моммзеном, Густавом Ферреро, Р.Віппером, М.О.Машкіним, І.С.Перетерським та ін. Опубліковано низку римських документів, текстів угод, законів, договорів тощо.

Впродовж тривалого існування – з VI ст. до н.е. по V ст. н.е. – Римська держава і право зазнавали безперервних змін. Розвиток продуктивних сил, виробничих відносин, збільшення кількості рабів і загострення соціальних суперечностей, розширення території і зростання чисельності населення та інші фактори зумовлювали зміни в