за винятком Далмації, "не було жодної країни, так тісно пов'язаної з італійською культурою, як Польща". Крім того, польський гуманізм був тісно зв'язаний з чеським і німецьким. Широкий відгомін у країні мала, наприклад, чеська Реформація та ін. Цим і пояснюється своєрідність розвитку ренесансної літератури у Польщі. Розвитку гуманістичних ідей у Польщі сприяла також поява книгодрукування.
У перші десятиріччя XVI ст. у Польщі виступила група поетів, які писали латинською мовою: Павел із Кросна (близько 1470-1517), Анджей Кшицький (1482-1537), Міколай Гусовський (близько 1475-1533), Ян Дантішек (1485-1548), Клеменс Яніцький (1517-1543) та ін. їхній доробок має яскраво виражений ренесансний характер. У своїх творах вони розвивали популярну в ренесансній літературі придворну панегіричну поезію, створювали вірші, що прославляли перемогу польської зброї, патріотичні твори тощо. Павел із Кросна, Ян Дантішек, Анджей Кшицький отримали освіту в університетах Італії і Польщі, були особисто знайомі і підтримували зв'язки з відомими діячами гуманізму в Європі (Е. Роттердамським, Т. Мором та ін.), уважно стежили за розвитком сучасної їм європейської літератури, знали твори античних авторів. Павел з Кросна, наприклад, коментував поезії Вергілія, Овідія, Горація; його оригінальні твори "Ода до Аполлона", "До книги" та ін. відзначалися легкістю і милозвучністю вірша [22].
Ян Дантішек за свої латинські вірші був увінчаний у Римі лавровим вінком. Найбільш відомим його твором є поема "Про лихоліття нашого часу" (1530), в якій поет розповідає про татарські набіги, та автобіографія "Життя Яна Дантішка".
Сатирична за змістом поезія Анджея Кшицького, в якій митець піддає критиці навіть представників церкви і королівського дому. Низці поезій А. Кшицького властивий життєрадісний характер, у них поет прославляє любов, весну, радість життя ("Гімни братів-гультяїв"). Перу А. Кшицького належать також політичні вірші ("Скарги релігії і Речі Посполитої", 1522).
Поемою "Про вигляд і дикість зубра і полювання на нього" (1521-1522) прославився Міколай Гусовський. Поема цікава описами природи рідного краю, її багатства. Побіжно у творі поет торкається і проблем політичного життя, вказує на небезпеку турецької навали.
Клеменс Яніцький – виходець із селян – ціною неймовірних труднощів здобув освіту, закінчив університет у Падуї. Вже в Італії його вірші набули великої популярності, і він був увінчаний лавровим вінком у Римі, його твори відзначаються не лише блискучою технікою і звучною мовою, а й особливою теплотою людських почуттів, ліризмом (наприклад, елегія "Про себе самого для нащадків").
У XVI ст. в Польщі з'являються не лише перекладні твори польською мовою, а й оригінальна література. Бернат з Любліна (близько 1465 – близько 1529) видав одну з перших польських книг "Рай душі" (1513), йому належить "Життя Езопа" (1522) – біографія легендарного байкаря, матеріал для якої він запозичив з творів італійських гуманістів.
Близькою до творчості Бєрната з Любліна є міська література. Особливої популярності в ній набули повість "Історія про сімох мудреців", оповідання збірки "Совізжал" (своєрідний польський Уленшпігель) та ін. Багато сюжетів цих творів запозичені, окремі з них є перекладами або переспівами з інших літератур. Все це свідчить про інтернаціональні зв'язки польської літератури того періоду.
Одним із найвидатніших польських письменників-гуманістів був Міколай Рей, творчість якого є значним явищем польського Відродження [22].
Міколай Рей з Нагловиць. У творчості М. Рея (1505-1569) особливо яскраво проявилася національна специфіка ренесансної літератури у Польщі. Народився він у родині малоземельного шляхтича, вчився у Львові і Кракові, але науку не завершив і повернувся додому. Служив секретарем вельможного феодала, сандомирського воєводи Анджея Тенчінського; чий двір став своєрідним культурним осередком. Тут відбувалися концерти, театральні вистави, літературні змагання, на яких поети читали свої вірші. Активну участь у виступах брав і Міколай Рей. Саме тут він познайомився з ідеалами гуманізму. Життєрадісному за своїм характером, М. Рею не могли не імпонувати ідеї, скеровані проти церковної схоластики. Він жадібно читав твори античних авторів, які пізніше переклав польською мовою.
Після смерті батька М. Рей залишив службу і жив у своїх маєтках, однак зв'язків з магнатськими дворами не поривав, брав участь у громадському житті. М. Рей був прихильником реформаційного руху, що яскраво відбилося у його творах: у них він виступає як безкомпромісний противник католицької церкви.
Свої твори М. Рей писав виключно польською мовою. "Хай всім іншим народам буде відомо, що поляки не гуси і свою мову мають", – проголошував він. Польська література доби Відродження завдячує М. Рею не лише новими літературними жанрами, а й розвитком літературної мови, демократизацією літературного процесу загалом. У творчості письменника проявляється його інтерес до сюжетів і форм сучасної йому європейської літератури, що свідчить про добру обізнаність з нею. Разом з тим польський письменник виступає як самобутній, оригінальний і глибоко національний автор, чия творчість дала поштовх бурхливому розвитку польської літератури XVI ст., зміцнила і збагатила польську літературну мову.
Важливе місце у творчості М. Рея займає "Коротка бесіда між трьома особами: Паном, Війтом і Плебаном" (1543) – сатиричний, віршований (понад дві тисячі строф) діалог, в якому на повний голос звучить критика існуючого суспільного ладу, особливо церковників та великих панів, яких автор звинувачує у корисності, байдужості до інтересів держави. Письменник устами одного з героїв викриває хабарництво, продажність суддів і чиновників, улесливість і зажерливість церковників, пихатість і неуцтво шляхти. У цьому творі вперше в польській літературі прозвучали співчутливі слова про становище селян, яких жорстоко експлуатували і пан, і війт, і плебан.
Сатиричні ноти властиві багатьом творам М. Рея. Проявились вони