Велику віршовану драму (шість тисяч віршів) – "Життя Йосифа" (1545) – М. Рей присвятив дочці польського короля. Цей твір цікавий перш за все тим, що в ньому проявилися здібності М. Рея-художника, його вміння по-новому, живо, цікаво і оригінально розкрити відомий літературний сюжет [22].

У збірці проповідей "Постіла" (1557), яка здобула особливу популярність у Польщі, виразно відбилися світогляд і переконання М. Рея, його прихильність до реформаційного руху в Польщі.

У поетичній спадщині письменника почесне місце займає збірка "Звіринець, в якому вірно описані види різного роду людей, тварин і птахів, їх пригоди і звичаї" (1562). Вона свідчить про високу майстерність Рея – сатирика, гумориста, мораліста. Цей великий твір (понад шість тисяч віршів) був адресований широкому колу читачів. Вірші про визначних історичних осіб Олександра Македонського, Аттілу, Перикла перегукуються з розповідями про польських королів, магнатів – сучасників поета. Ряд віршів носить яскраво виражений сатиричний характер: М. Рей різко критикує непорядки, зловживання тощо. Перепадає тут і католицькому духовенству, і ченцям, і феодалам. М. Рей без прикрас зображує їхню мораль, звичаї, розбещеність. До другого видання "Звіринця" М. Рей додав так звані фіглики – жартівливі історії, в яких виставлені на посміховисько вади людського характеру: легковажність, скупість, зажерливість, ревнощі, хитрощі, неуцтво та ін. Ці гумористичні мініатюри правдиво розкривають перед нами життя і звичаї людей тих далеких часів. Влучне, соковите, іноді грубувате слово, дотепність і життєвість сюжетів зробили ці твори надзвичайно популярними. Особливо гостро висміював М. Рей церковників – священиків, ченців:

Хлопу догмати про трійцю важко зрозуміти.

Ксьондз на прикладі сердегу заповзявся вчити:–

Маєш сина; сам ти батько; жінка святим духом

Хай собі побуде трохи, край поклавши скрухам.

Та ізнову хлоп приходить:–

Мій панотче милий!

Син із батьком одностайні, це ми зрозуміли,

Тільки віри в того духа у мене немає:

Що зароблять син із батьком – дух попропиває!

("Ксьондз навчає хлопа вірити у святу трійцю", переклад В. Коптілова).

Не оминув поет і самого "святого отця" – папу римського:

Нехай згадає той, хто став на місце бога

І сам собі надав роль божества живого,

Що сталося колись із гордим сатаною,

І скаже сам собі: "Так буде і зі мною".

Як Новуходоносор, їстиме він сіно,

Переродившись в брудну, дурну тварину,

Закрутив папу згубний, лиховісний вир,

Бо завжди господу йде він наперекір.                                                 

("Папі", переклад В. Коптілова)

Викриваючи чванливих багатіїв, М. Рей створює образ людини, яка думає лише про золото, гроші, зиск, забувши свою людську гідність:

Багатство більше багачем владає,

Аніж багач багатством, що він має.

Чи де на світі є така підлота,

В якій би не було хоч дрібки злота?

Спокусить радника й бурмистра злото,

Людину злото втопче у болото,

За злото брата брат іде вбивати,

Продасть за злото доньку рідна мати.

("Про багача", переклад В. Коптілова).

Шляхетність людини – ще одна тема поезії М. Рея. Митець намагається вия­с­нити, в чому вона полягає: в багатстві, пихатості, знатності? Ні, доходить вис­новку поет – шляхетність закладена в самій людині, зумовлюється її поведінкою:

Не той шляхетний, хто гербів собі навісив,

А сам насправді є прислужник бісів.

Не той шляхетний, хто пишається дідами,

А має на сумлінні чорні плями.

Шляхетність мов кришталь, що промениться ясно,

Мов скло прозоре, що блищить прекрасно,

І скарб, і гроші, і всі титули минуться,

А слава й честь навіки зостаються...

("Про справжнє шляхетство", переклад В. Коптілова)

У дидактико-алегоричній поемі "Життя достойної людини" (1558), в якій налічується близько сорока тисяч віршів, М. Рей створив образ справжньої, чесної, достойної людини, такої, яку він вважав ідеальною, яка відповідала його уявленням про людяність і благородство. В цьому творі органічно поєдналися гуманістичні ідеали М. Рея про світ і людство з критикою негативних суспільних явищ. Близьким до цієї поеми є останній великий твір М. Рея: "Дзеркало або образ, в якому кожна людина всілякого стану може легко, як у дзеркалі, побачити свої вчинки" (1567-1568), у котрому проявилися суспільно-політичні ідеали гуманіста [22].

Моральні і дидактичні роздуми автора межують з сатирою, з яскравими малюнками життя Польщі XVI ст. Творчість М. Рея сприяла розвитку літературної польської мови, розквіту окремих жанрів польської поезії тощо. Небезпідставно один із найбільших поетів польського Відродження Ян Кохановський вважав М. Рея своїм безпосереднім попередником.

Ян Кохановський (1530-1584) народився у с. Сицині у сім'ї шляхтича. Про молоді літа поета відомо мало. З 1544 р. вчився в університеті у Кракові, де і захопився, очевидно, творами античних авторів, які помітно вплинули на його творчість. З середини 1552 р. Ян Кохановський перебуває в Італії, де вчиться у падуанському університеті, який у той час був осередком гуманістичної культури і в якому здобували освіту багато діячів польського Відродження. Повернувся Ян Кохановський на батьківщину у 1559 р.

Через важке матеріальне становище Ян Кохановський змушений служити при магнатських дворах. З 1564 р. він отримує титул королівського секретаря при дворі Сігізмунда II Августа.

Ян Кохановський багато пише – його поезія має успіх, її читають, її видають, їй наслідують. У 1570 р. Ян Кохановський покидає двір і поселяється у своєму маєтку Чарнолясі, де й були створені його найвидатніші твори.

Ян Кохановський надзвичайно різносторонній поет, він