Цим особливо відрізнялися польські аріани – течія, що оформилася в 1562 р. Їх культура, що перебувала багато в чому під впливом Общини чеських братів, мала радикально-протестантський характер. Заперечення розкоші, земних задоволень і церковної обрядовості вело до строгої одноманітності їх побутової культури. Засудження світської влади, феодального способу експлуатації, воєн приводило до об'єднання в комуни, де панував дух зрівняльності і нівелювання людської особи. Релігійне вільнодумство (заперечення Трійці, божественної суті Христа) поєднувалося у них з увагою до повсякденних потреб простої людини і ворожим ставленням до навколишнього світу. Їх публіцистика і богослов'я (Петро з Гонендза, Гжегож Павло з Бжезіна, С. Будний, М. Кровіцький) відрізнялися яскравістю і пристрасністю у відстоюванні, по суті, середньовічних ідеалів єретичних сект. Їх переклади Біблії, активна діяльність на ниві освіти і книгодрукування, безумовно, сприяли поширенню християнської освіти, перш за все в середовищі бюргерства [14].

В цей же час починається контрнаступ католицизму. Очищений Тридентським собором католицизм до Польщі в 1564 р. приносять єзуїти. Католицька публіцистика і риторика досягають свого апогею у П. Скарги. Пристрасний проповідник, єзуїт-патріот, він обрушувався на соціально-політичні хвороби Польської держави, передрікаючи його загибель. Особливо гостро він критикував шляхетські вільності, що ослабляли державу, вважаючи, що погана демократія гірша за тиранію, оскільки в цьому випадку не одна особа, але погані закони суспільства порушують божественні норми. Скарзі належать популярні дотепер "Житія святих" – кращий польський агіографічний твір.

Оновлення католицизму примусило змінити свої позиції деяких гуманістів. Характерною фігурою в цьому відношенні був С.Ожеховський – видатний публіцист, що відстоював верховенство Риму в політичній сфері, творець біографічних портретів, антитурецьких і історичних творів. Він повчав королів ("Вірнопідданий"), обґрунтовував єдине походження всіх слов'ян і їх мови, тому гордився своїм українським походженням. Але він був одруженим священиком, що відстоював шкідливість целібату з тією ж пристрасністю, що й принцип теократії. Під впливом Контрреформації в його творчості запанували мотиви тлінності і смерті. В цілому, велика кількість в XVI ст. публіцистики, політичних творів, памфлетів, авторами яких були часто не дуже освічені шляхтичі, свідчить не тільки про глибоку політизацію суспільства, але й про велику потребу політичного самовираження літературними засобами, що демонструє високий середній рівень польської культури.

Тріумф Контрреформації в Польщі був легким завдяки поверхневості і чисто політичному забарвленню польського протестантизму, коли шляхта могла з легкістю поміняти свою конфесію з міркувань, далеких від благочестивих. Винятком були наполегливі аріани, що замкнулися в свідомості своєї істинності і вибраності. Єзуїти сприяли створенню шкіл з прогресивнішою системою навчання і виникненню нових форм культури, таких, як шкільний театр. До кінця XVI ст. значення Краківського університету помітно зменшилося. Центр освіти перемістився в засновану в 1594 р. найбільшим польським магнатом і державним діячем Я. Замойським академію в спеціально побудованому ним новому місті Замості – столиці своїх володінь. Таким чином, почався процес децентралізації вищої освіти, коли вона з рук держави (королівської влади) переходить до церковних інститутів і світських магнатів [14].

Ідея Замостя як ідеального міста, побудованого на чистому місці по єдиному плану, якнайкраще відповідала представленням Ренесансу. Проект, розроблений італійцем Б. Морандо, відрізнявся чіткою містобудівною ідеєю, що поєднувала утопію як ідеал з практичною доцільністю. План міста раціональний, прагматичний і одночасно ідеально класичний. Характерно, що він залишився в рамках традиційного урбаністичного типу, властивого середньовічній Центральній Європі. Класичність виявилася у функціональності, впорядкованості забудови і її символіці, де будівлі палацу магната-правителя, ратуші як центру міського самоврядування і академії – центру науки і освіти – утворювали геометричну симетрію архітектурних мас, семантично виділяючи владу, право і знання як основи цивілізованого людського існування. На жаль, пізніші перебудови зруйнували образ ідеального міста польського Ренесансу.

Наука в Польщі XV-XVI ст. одержала помітний розвиток. Лінгвістика освоювала вивчення рідної мови, роблячи вплив на вдосконалення його норм. Перша лінгвістична праця – "Про польську орфографію" Я. Паркоша виник у 1440 р. За ним послідували численні граматики, словники й інша мовні посібники. Польська мова разом з латинню стає мовою сейму і державних постанов. Виникають твори, складені по типу збірки різнорідних відомостей, що передують енциклопедичному принципу, наприклад "Про трави, про лійки і водки, про риб в морі і в річках, про філософське навчання, про кровопускання, про мистецтво аптекарське" С. Спачиньського. Розвивається медицина, причому медичні експерименти долають старі забобони і станові етичні норми. Так, в 1586 р. італійські лікарі в Гродно провели розтин тіла короля Стефана Баторія, оскільки не була ясна причина його смерті. Видатним ботаніком Європи був Я. Станка, що склав каталог польської флори і фауни із словником польських ботанічних назв. Але світову славу польській науці принесла астрономічна школа, вершиною якої стала діяльність М. Коперніка (1473-1543), в творі "Про обертання небесних сфер", що довело геліоцентричну систему обертання планет. У історії світової науки це був найбільший переворот, одна з вершинних досягнень людського розуму, що пізнає зовнішній світ, проте для польської культури