Реферат

на тему:

Подорожі, маршрути та відкриття Фа Сяня

Фа Сянь був буддійським ченцем і мандрівником - з 399 по 414 рік об'їхав велику частину внутрішньої Азії й Індії. Думають, що з його подорожі почалося постійне культурне співробітництво між Китаєм і Індією. Залишив про свій похід записки.

Біографічні відомості про Фа Сяня мізерні. Відомо, що він народився в провінції Шеньси, а дитинство провів у буддійському монастирі. Ставши ченцем і знайшовши пробіли в законах буддійського вчення, відомого тоді в Китаї, Фа Сянь вирішив зробити паломництво в Індію за повними копіями законів.

Починаючи з IV століття н.е. у Китаї відзначався розквіт буддизму, що проникав з Індії і поширювався в країні з I сторіччя. Буддизм уплинув на розвиток китайської культури. З Китаю в Індію направлялися прочани - буддійські ченці, що прокладали шляхи через пустелі і високогірні перевали Центральної Азії. Одним з них і був Фа Сянь, що залишило глибокий слід в історичній і географічній літературі.

У 399 році з групою прочан він відправився з рідного міста Сіань (Чанъань) на північний захід через Лесове плато і далі уздовж південного краю піщаних пустель північно-західного Китаю. Про складність цього відрізка шляху Фа Сянь пише у своєму щоденнику: "У піщаному потоці є злі генії, і вітри настільки пекучі, що коли з ними зустрічаєшся, - помираєш, і ніхто не може цього уникнути. Не бачиш ні птаха в небі, ні чотириногих на землі". Прочанам приходилося відшукувати собі дорогу по кістках тих, хто до них пускався в подорож.

Пройшовши по "шовковій" дорозі до гори Босянцзи, прочани повернули на захід і після 17-денної подорожі досягли блукаючого озера Лобнор. У цього озера, у районі нині малонаселеному, у часи Фа Сяня існувала самостійна держава Шеншен, і мандрівник зустрів тут населення, знайоме з індійською культурою.

Наприкінці XIX століття Н. М. Пржевальський при відвідуванні Лобнора спостерігав збережені руїни Шеншена, що підтвердили існування тут у минулому великого культурного центру.

Пробувши в Лобнорі місяць, мандрівники направилися на північний захід і, переваливши через Тянь-Шань, досягли долини Чи ріки, потім вони повернули на південний захід, знову перейшли через Тянь-Шань, перетнули з півночі на південь пустелю Такла-Макан і в міста Хотан досягли підніжжя хребта Куньлунь.

Через тридцять п'ять днів маленький караван прибув у Хотанське царство, у якому нараховувалося "кілька десятків тисяч ченців". Фа Сянь і його супутники були допущені в монастирі. Їм пощастило бути присутнім на урочистому святі буддистів і брамінів, під час якого по містах Хотанського царства провозили розкішно прибрані колісниці із зображеннями богів.

Після свята Фа Сянь і його супутники направилися на південь і прибули в холодну гористу країну Балістан, у якій, крім хлібних злаків, не було майже ніяких культурних рослин.

З Балістана Фа Сянь узяв шлях у східний Афганістан і цілий місяць блукав у горах, покритих вічними снігами. Тут, за його словами, зустрічалися "отруйні дракони".

Переборовши гори, мандрівники взяли шлях у Північну Індію. Досліджувавши джерела ріки Інд, вони прибули у Фолуша (ймовірно, теперішнє місто Пешавар), розташований між Кабулом і Індом. Після багатьох утруднень каравану вдалося добратися до міста Бану, що існує і понині; потім, знову перейшовши Інд у середній частині його течії, Фа Сянь прийшов у Пенджаб. Звідси, спускаючись до південного-сходу, він перетнув північну частину Індійського півострова і, перебравшись через велику солончакову пустелю, яка лежить на схід від Інду, досяг країни, яку він називає "Центральним царством". За словами Фа Сяня, "тутешні жителі чесні і благочестиві, вони не мають чиновників, не знають законів, не визнають страти, не вживають у їжу ніяких живих істот, і в їхньому царстві немає ні воєн, ні винних крамниць".

В Індії Фа Сянь відвідав багато міст і місцевостей, де збирав легенди і сказання про Будду. "У цих місцях, - відзначає мандрівник, описуючи Каракорум, - гори круті подібно стіні". По стрімких схилах цих гір древні мешканці їх висікли зображення будд і численні сходи. Фа Сянь у долині Гангу відшукав буддійський монастир, де вивчав і переписував священні книги буддизму.

Пробувши в Індії тривалий час, мандрівник у 411 році відправляється в зворотний шлях на батьківщину морським шляхом. Від устя Гангу він відплив на Цейлон, де прожив два роки, і потім у 413 році на торговому судні відправився на Яву. Після 5-ти місячного перебування на Яві Фа Сянь повернувся у своє рідне місто Сиань-фу (Кантон).

Через декілька років мандрівник опублікував свої записки за назвою "Опис буддійських держав" ("Фогоцзи"). У цьому творі поряд з основним змістом релігійного характеру дається коротке, але дуже виразний опис близько 30 держав Центральної Азії й Індії.

Фа Сянь повідомляв найцінніші історичні, географічні й етнографічні відомості про ці держави. Наукове значення їх у тому, що вони найчастіше є єдиним джерелом для розуміння обстановки в країнах, бачених Фа Сянем, а також у сумлінності і точності автора "Описів".

Фа Сянь не обмежувався повідомленням фактів, але всякий раз вказував джерело їх одержання - чи бачив сам описуване чи знає зі слів інших.

Називаючи пункти, він вказував їх точне положення і відстані між ними, що показує в днях переходи, у китайських мірах чи у кроках. Завдяки цій особливості праці Фа Сяня було встановлено точне місце розташування багатьох раніше відомих лише за назвою міст і держав. Перший переклад "Опису