Курсова робота

«Передумови Карибської кризи»

ЗМІСТ

Вступ.

Розділ 1. Поляризація світу після Другої світової війни. Радянський блок і Атлантичний союз.

1.1. Атлантичний союз.

1.2. Радянський блок.

Розділ 2. «Холодна війна» та структурне закріплення біполярності в Європі. Початок протистояння двох військово-політичних блоків.

2.1. Передумови виникнення «холодної війни».

2.2. Початок «холодної війни».

2.3. Особливості протистояння Заходу і Сходу в другій половині 50-х – на початку 60-х років.

Розділ 3. радянська зовнішня політика напередодні Карибської кризи.

Висновки.

Література.

Вступ

Проблеми історії "холодної війни", що зробила найсильніший вплив на всі сторони життя людства у другій половині XX сторіччя, належать до того кола питань, які дебатувалися в СРСР і за рубежем, обговорюються і ще, мабуть, довго будуть обговорюватися в Україні і в багатьох інших країнах. Сперечаються вчені, політики, дипломати і просто люди, що цікавляться історією міжнародних відносин. У ході дискусій, що ведуться, фахівці висловлюють свої думки відносно того, що потрібно розуміти під терміном "холодна війна", коли і чому вона почалася, коли і чим закінчилася, чи можна було її запобігти і т.д.

Відносно часу завершення "холодної війни" більшість політиків, вчених, слідуючи вердикту, винесеному самою історією, досить швидко зійшлися в тому, що це сталося до кінця 80-х – початку 90-х років. А ось про її початок дискусії продовжуються досі. Одні схильні вважати її відправним пунктом жовтневий переворот 1917 року в Росії і подальший розкол світу на дві системи. Інші бачать її джерела в міжнародних колізіях передвоєнних років або останніх років другої світової війни. Але все ж, на думку більшості, початок "холодної війни" потрібно відносити до періоду завершення другої світової війни і перших післявоєнних років.

Продовжуються дискусії і з питання про те, хто був ініціатором "холодної війни" і, отже, на кому лежить відповідальність за її розв'язання. Довгі роки в СРСР незаперечним залишався теза про агресивний американський імперіалізм як головного призвідника і винуватця "холодної війни", з всіма витікаючими звідси висновками і оцінками. А на Заході вся відповідальність за розв'язання "холодної війни" покладалася на СРСР і його сателітів, що з'явився після другої світової війни. У другій половині 80-х років, в умовах значних змін в політиці і Сходу, і Заходу, що супроводилися відмовою від ідеологічного протиборства, полемічні пристрасті, що бушували навколо цього питання, дещо вляглися. На міжнародних зустрічах і конференціях істориків стали все голосніше лунати голоси: чи не несуть обидві сторони в рівній мірі відповідальність за розпалювання "холодної війни" і за те, що вона продовжувалася так довго? І все ж до єдиної думки з цього питання вчений світ поки ще не прийшов – спори продовжуються.

Почавшись на етапі переходу до післявоєнного світу, "холодна війна" про­до­в­жу­валася в 50-60-і і подальші роки, періодично змінюючись "відлигою" у відно­синах сил, що протистояли, після яких знову наступали сильні "заморозки", ко­ли людство ви­являлося на грані загальної катастрофи, як це було, наприклад, під час Карибської кризи 1962 року. Ніхто ще не взявся підрахувати (так і навряд чи це можливо), які бу­ли матеріальні ресурси, затрачені сторонами, що протиборствували в цій війні. Од­нак значна частина, якщо не більшість, сучасних вчених Заходу і Сходу сходяться в то­му, що ресурси ці величезні і непоправні, бо затрачені вони були, загалом, марно.

Актуальність теми дослідження. Тривалий час і на Заході, і на Сході "холодна війна", а разом з тим і Карибська криза і проблема міжнародних відносин перед нею, розглядалася і вивчалася в основному в європейському ракурсі. Дійсно, протистояння країн Східної Європи на чолі з СРСР і Західної Європи, що йшла в тісному союзі з США, Організації Варшавського Договору і НАТО на перших часах було головним складником "холодної війни". Однак по мірі поширення регіональних конфліктів по всьому світу, втягування в них членів як НАТО, так і ОВД відбувалася диверсифікація геополітичних параметрів "холодної війни": нарівні з європейською лінією з'явився більш великий напрям, що умовно іменується Схід – Захід (східний ареал крім СРСР і Східної Європи складали Китай, Північна Корея, Північний В'єтнам і розташована в Західній півкулі Куба), а також виник напрям (умовно його можна назвати глобальним), що визначався протистоянням соціалістичної системи і країн "третього світу", що тяжіли до неї, з одного боку, і капіталістичної системи і держав "третього світу", що тяжіли до неї – з іншого. Відповідно розширявся діапазон аспектів "холодної війни", що вивчаються. Відмінною рисою сучасної вітчизняної і зарубіжної історіографії є прагнення відійти від євроцентризму і спробувати уяснити і розкрити феномен "холодної війни" з урахуванням всього комплексу її геополітичних параметрів.

Отже, актуальність теми дослідження полягає у необхідності глибше вивчити проблему, яка винесена в заголовок курсової роботи, оскільки в наш час є більше можливостей для подібного дослідження, яке може бути неупередженим. Цьому сприятиме та обставина, що за останні роки з’явилося досить багато нової інформації, яка не є настільки полярною і однозначною, як в умовах панування тоталітарної системи.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи є політичне становище країн світу в перші десятиліття після другої світової війни.

Предмет дослідження. Предметом дослідження курсової роботи виступають між­народні відносини та зовнішня політика двох ворогуючих таборів (Заходу і Сходу) напередодні кризи дипломатичних відносин 1962 року, яка дістала назву Карибської.

Мета дослідження. Метою дослідження цієї курсової роботи є дослідити, що проблема ворогування так званих капіталістичного і соціалістичного таборів є не лише суто європейською проблемою.

Мета