У системі ООН міжнародні організації МАГАТЕ й ГАТТ мають істотні розходження. Міжнародне агентство з атомної енергії (Відень, 1956 р.) так і працює під егідою ООН. Це можливо завдяки тану, то Агентство контактує з ООН не через ЕКОСОР, а через Генеральну Асамблею. У Генеральної угоди з тарифів і торгівлі відносини трохи складніші, тому що формально вона не належить до спеціалізованих установ ООН, хоча а пов'язана з нею через угоди з Конференцією з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД, 1966 р.) і групою СБ. Чимраз швидший розвиток ГАТТ дає привід думати, що необхідно створювати нову міжнародну організацію в області торгівлі.

ООН має велику кількість різних підвідомчих спеціалізованих установ, що зумовлює необхідність створення міжурядових інститутів особливого типу. Міжнародне економічне й соціальне співробітництво не стоїть на місці, постійно змінюючи свої форми; змінюються й потреби держав. Крім того, на нього впливають також різні зовнішні фактори, наприклад: Національно-визвольний рух колоніальних народів, що зріс у другій половині XX ст.; проблеми, які суспільством були віднесені до розряду глобальних — демографічна, енергетична, продовольча й екологічна проблеми, запобігання ядерній війні.

Відповідно змінилася структура системи ООН. У рамках самої ООН виникли допоміжні органи зі структурою й функціями міжурядових організацій. їм було довірене самостійне фінансування. Серед цих допоміжних органів особливе місце займає Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ, 1946 р.), що був створений з метою надання допомоги дітям післявоєнної Європи, а трохи пізніше для допомоги дітям колоніальних і постколоніальних країн. Також не останню радь відіграє Конференція з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД, 1966 p.). Вона повинна сприяти торгівлі між тими країнами, що знаходяться на різному рівні економічного розвитку. До завдань Програми розвитку ООН (ПРООН, 1965 р.) входить надання технічної й передінвестиційної допомоги країнам, що розвиваються.

Головні органи ООН

На сьогодні сформувалася незмінна система ООН, що включає в себе головні -органи:*

Генеральну Асамблею ООН;*

Раду Безпеки ООН;*

Економічну й Соціальну Раду ООН;*

Раду з Опіки ООН;*

Міжнародний Суд ООН;*

Секретаріат ООН.

До системи також належать і спеціалізовані установи:*

Міжнародний валютний фонд; .*

Міжнародний банк реконструкції й розвитку;*

Міжнародна фінансова корпорація;*

Міжнародна асоціація розвитку;*

Міжнародна морська організація;*

Міжнародна організація цивільної авіації;*

Міжнародна організація праці;*

Міжнародний союз електрозв'язку;*

Всесвітній поштовий союз;*

Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури;*

Всесвітня організація охорони здоров'я;*

Всесвітня організація інтелектуальної власності;*

Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку;*

Продовольча й сільськогосподарська Організація Об'єднаних Націй;*

Всесвітня метеорологічна організація;*

Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку;*

Міжнародне агентство з атомної енергії.

Напрямки діяльності ООН та її органів

Щоб визначити напрямки діяльності ООН, необхідно розглянути профілі різних органів і установ системи. Розглядати діяльність кожного органу потрібно окремо, інакше неможливо буде до кінця зрозуміти спрямованість цієї організації.

Генеральна Асамблея ООН має дуже великі повноваження. Відповідно до Статуту, до її повноважень належить обговорення будь-якого питання або справи, навіть тих із них, що належать до функцій різних органів ООН. Вона має право, за винятком статті 12, радити членам ООН і Ради Безпеки щодо кожного з розглянутих питань. її обов'язок — розглядати загальні принципи співробітництва в справі підтримки міжнародного миру й безпеки. Особливий наголос робиться на принципах, що регулюють озброєння й роззброювання. Генеральна Асамблея повинна рекомендувати в цьому випадку свої рішення. Вона зобов'язана виносити на обговорення питання, що стосуються підтримки міжнародного миру й безпеки незалежно від країни, що запропонувала їй таке питання для винесення рішення. Навіть якщо це буде країна — не член ООН. Однак Генеральна Асамблея повинна радитися з Радою Безпеки з усіх цих питань, передаючи їй на розгляд до й після обговорення всі справи.

Генеральна Асамблея не має права давати рекомендації з приводу виниклих ситуацій у тому випадку, якщо Рада Безпеки, що веде цю справу, не вимагає втручання цієї організації. Генеральна Асамблея проводить дослідження й дає рекомендації, допомагаючи співробітництву в різних галузях: економічній, соціальній, освіти, охорони здоров'я й культури. Вона також допомагає забезпечувати права людини й основні свободи для всіх без винятку людей, незалежно від раси, статі, мови й релігії. До обов'язків Генеральної Асамблеї входить перегляд щорічних і спеціальних доповідей Ради Безпеки, а також доповідей інших органів ООН. Організація вповноважена розглядати й затверджувати бюджет ООН. Вона може тільки рекомендувати, але не наполягати на прийнятті рішень членами ООН; це не стосується питань бюджету й проведення процедур. Відповідно до рекомендацій Ради Безпеки, Генеральна Асамблея може призначити Генерального секретаря ООН, приймати нових членів, вирішувати питання призупинення або здійснення прав і привілеїв держав-членів, виключати з ООН. Генеральна Асамблея має право обирати непостійних членів Ради Безпеки, членів ЕКОСОР, Ради з Опіки, Міжнародного Суду ООН.

Рада Безпеки ООН —де головний невпинно діючий політичний орган ООН. На нього за Статутом ООН лягає основна відповідальність за підтримку міжнародного миру й безпеки. Рада має великі повноваження в справі мирного врегулювання міжнародних суперечок. Вона зобов'язана не допустити військових зіткнень між державами, припиняти акти агресії й інші порушення миру; покликана відновлювати мирні відносини. За Статутом ООН тільки Рада Безпеки має повноваження проводити операції