17 листопада 1939 р. військова рада Англії і Франції затвердила план дій, який передбачав організацію оборони, а не наступу проти німецької армії в разі її вступу на територію Бельгії, Нідерландів і власне Франції. Англія виділила на допомогу Франції 10 дивізій.

Німецьке командування, навпаки, розробило план дій, в основі якого був наступ на Францію через територію Південної Бельгії і Люксембурга і прорив французького фронту північніше лінії Мажіно в районі Седана. Потім мав відбутися наступ німецьких військ до Ла-Маншу, щоб відрізати ті англо-французькі війська, які будуть рухатись по території Бельгії для надання допомоги бельгійським військам. Вся операція мала завершитися капітуляцією англо-французьких військ у районі Ла-Маншу.

Проти Бельгії і Нідерландів німецьке командування направило 29 дивізій, у т. ч. 3 танкові. Їм було поставлене завдання захопити столицю Нідерландів Гаагу та центр шляхів сполучення Роттердам і тим самим паралізувати опір голландської армії.

Прорив оборони англо-французької армії планувався на Арденському, Роттердамському і Льєжському напрямках. Ці завдання мали реалізувати 135 німецьких дивізій.

Гітлер вважав неминучою реваншистську війну проти Франції. Захоплення Голландії мало стати етапом на шляху до війни з Францією. 9 травня 1940 р. Німеччина почала реалізовувати план захоплення Голландії і Бельгії. Спеціальні групи почали захоплювати мости, авіація бомбардувала Роттердам, німецькі танки вийшли на південний берег річки Маас. Не дочекавшись допомоги від англо-французьких військ і побоюючись можливості бомбардувань густонаселених міст, головнокомандувач голландською армією Вінкельман на п’ятий день війни 14 травня прийняв рішення капітулювати. Німці піддали бомбардуванню Роттердам, щоб показати населенню, що його чекає в разі опору.

Добре навчені і краще озброєні німецькі війська одержали ще одну перемогу. Додамо до цього ще й дії “п’ятої колони”. Зрада, шпигунство та саботаж відіграли певну роль у швидкоплинності війни Німеччини проти Норвегії та Голландії.

Вторгнення німецьких військ у Бельгію відбувалось 10 травня 1940 р. одночасно з вторгненням в Нідерланди і приблизно за тим же оперативним планом. Швидкість, оволодіння невеликими військовими групами стратегічними об’єктами: мостами, радіостанціями, поштою, урядовими об’єктами – все це мало місце і в Бельгії.

Воєнною операцією в Бельгії керував генерал Геппнер. Він забезпечив прорив оборони бельгійських військ уже на другий день і змусив їх до відступу. Французькі війська попросту не встигли прийти на допомогу бельгійській армії. Незначними були зусилля і “п’ятої колони”, навіть у прикордонних районах Ейпен і Мальмеді, де була значна німецька меншість. 16 травня німецькі війська зайняли столицю Бельгії Брюссель. Уряд Бельгії евакуювався в Лондон, а 26 травня бельгійська армія капітулювала.

Німецьке командування в Бельгії, як і в попередніх кампаніях, широко використовувало свої розвідувально-диверсійні групи, перш за все, для збереження від зриву відступаючими військами мостів. Літаки використовувалися не тільки для бомбардування населених пунктів, військових об’єктів, але й для десантування тисяч манекенів, стріляючих пристроїв та ін. Все це мало чинити на населення враження масштабності бойових операцій німецької армії.

Пропагандистська робота на території Бельгії була спрямована на насаджування відчаю, неминучості поразки, тобто деморалізувати населення.

Дії німецької армії в Бельгії не відігравали вирішальної ролі в наступі на Західному фронті, але якоюсь мірою відволікали увагу союзників від зміцнення південного фронту, де німці зосередили значні людські і технічні резерви.

Німецька армія, захопивши Польщу, Данію, Норвегію, Бельгію, Нідерланди, набула певного військового досвіду. Генерали побачили, що раптовість і швидкі темпи воєнних операцій є запорукою воєнного успіху при найменших втратах. Тому-то в розробці і реалізації операції по захопленню великого герцогства Люксембургу було повторено все те із тактики, що дало ефект у попередніх кампаніях. Танковий корпус Гудеріана знищив усі загорожі на кордоні Люксембурга і тримав курс на Арденни.

Опір військових Люксембурга продовжувався недовго. Жоден захисник країни не був вбитий, у полон німцям здалося 75 чоловік. Територія Люксембургу була використана німецькими військами як коридор, по якому можна було найближчим шляхом і найшвидше дійти до Франції.

На травень 1940 р. Західний фронт протягнувся на 800 км. – від узбережжя Північного моря до швейцарського кордону. Німецьке військове командування зосередило там три групи армій. На північній ділянці фронту була група “Б” у складі 29 дивізій під командуванням генерал-полковника Бока. У центрі була група “А” під командуванням генерал-полковника Рунштедта. В її розпорядженні було 45 дивізій. Ця група мала нанести головний удар по Франції. На південному крилі була група “С” під командуванням генерала Лееба. В її складі було 19 дивізій. Ще 42 дивізії і одна бригада знаходились у резерві головного командування.

Таким чином, з воєнно-технічної точки зору німецьке командування завчасно потурбувалось про створення могутнього воєнного кулака для нападу на Францію. Ми уже говорили, що окупація Німеччиною сусідніх з Францією країн також була обумовлена значною мірою підготовчою роботою до війни з Францією.

Згідно “Жовтого плану”, який був розроблений Німеччиною весною 1940 р., передбачався наступ проти Франції по всьому фронту з нанесенням головного удару через Люксембург – бельгійські Арденни, в обхід французько-німецького кордону, прикритого “лінією Мажіно”. Кінцева мета німецької армії на континенті Європи – Ла-Манш.

Якими же були воєнні сили і стратегічні плани франко-англійської сторони? Вони тримали фронт близько 650 км між узбережжям Ла-Маншу і швейцарським кордоном. На бельгійському напрямку було зосереджено 44 дивізії. Їх завдання було обороняти там фронт. На “лінії Мажіно” було зосереджено 25 дивізій. І їм було поставлене завдання обороняти свою ділянку фронту. Союзні війська мали