і знімати імператорів. Законодавча влада формально визнавалась за рейхстагом, що складався з “імперських членів” – князів, частини імперських рицарів і представників імперських міст. Але сфера діяльності рейхстагу була вкрай вузькою, він не втручався в політичне життя князівств, а займався тільки загальними справами.
В князівствах, навпаки, проходило політичне згуртування. Князі збирали податки, карбували монету. Скасовувалась васально-ленна система. Військо набиралось наймане. В кожному князівстві сформувався станово-представницький орган – ландтаг – з міщан, духівництва, дворян.
Династія Люксембургів протрималась на імперському престолі (з перервою) до 1437 р. Останній її представник – Сигізмунд, одружений із угорською принцесою, приєднав до імперії Угорщину. Однак, від імперії від‘єдналась Чехія, народ якої піднявся на боротьбу з німецьким засиллям і католицькою церквою. Скоро звільнилась від зв’язку з Німеччиною і Угорщина.
У 1437 р. імператорська влада остаточно перейшла до Габсбургів. Імперія все більше набувала характеру федерації самостійних германських держав. Тевонський орден, потерпівши поразку від Польщі, визнав у 1466 р. залежність від польського короля. Данія завоювала Шлезвіг і Гольштейн. Прованс приєднаний до Франції. Однак, повного краху імперії не сталося. В самій Німеччині були сили, зацікаавлені в єдності. У 1439 р. з‘явився памфлет “Реформація імператора Сигізмунда”, де була ідея централізації. Її виношувало бюргерство.
Але і серед князів були прихильники єдності – через реформу – створити загальний суд, “земський мир”. Але більшість князів були проти. Реалізувати реформи не вдалось. У 1499 р. від Габсбургів повністю звільнилась Швейцарія.
Отже, упродовж усього середньовіччя Німеччина залишалась роздробленою, а влада імператора – номінальною. Роздробленість гальмувала політичний розвиток країни, а економіка її була строкатою.
Список літератури:
Взаимосвязь социальных отношений и идеологии в средневековой Европе. – М., 1983.
Всемирная история. – М., 1957.
Господстующий класс феодальной Европы. – М., 1989.
Гутнова Е.В. Классовая борьба и общественное сознание крестьянства в средневековой Западной Европе (ХІ – ХV ст.). – М., 1984.
Европа в средние века: экономика, политика, культура / Сб. статей к 80-летию академика Сказкина С.Д. – М., 1972.
Идейно-политическая борьба в средневековом обществе. – М., 1984.
История крестьянства в Европе. Эпоха феодализма. В 3-х томах. – Т. І-ІІ. – М., 1985, 1986.
Классы и сословия средневекового общества / Под ред. Удальцовой. – М., 1988.
Проблемы развития феодальной собственности на землю. – М., 1979.
Самаркин В.В. Историческая география Западной Европы в средние века. – М., 1976.
Феодальная рента и крестьянские движения в Западной Европе ХІІІ – ХV вв. – М., 1985.
История средних веков / Под ред. С.П. Карпова. – М., 2000. – Т. 1.
История средних веков / Под ред. С.П. Карпова. – М., 2000. – Т. 2.
Влась и политическая культура в средневековой Европе. – М., 1992.
Европейское дворянство ХVІ – ХVІІ вв.: границы сословия. – М., 1997.
Средневековая Европа глазами современников и историков: Книга для чтения в шести частях. – М., 1994. – Ч. ІV – V.
История средних веков. Европа. – Минск, 2000.
Кардини Ф. Истоки средневекового ріцарства. – М., 2000.
Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе (VІ – ХVІІ вв.). – Ленинград, 1990.
Мировая культура. Средневековье. – М.: Алтейа, 1996.
Контамин Ф. Война в серние века. – СП (б): Ювента, 2001.