Висновок

Отже, поховання померлого було першою детермінованою сходинкою загальної ініціації переходу небіжчика до царства мертвих. Від реалізації даних обрядових канонів залежало наступне існування безсмертних сутностей небіжчика у небесному “вирії” та підземному “антиcвіті”. Універсальний акт обряду трупоспалення включав розкладення померлого на дві окремі субстанції – кістки та духовну сутність небіжчика. Дим від поховального багаття символізував дух померлого, який нібито відправлявся до небесного світу. Кальциновані кістки повинні були відправитись у антисвіт та продовжити там своє існування окремо від інших частин тіла. Все це повинно було забезпечити райське життя небіжчика у небесному світі.

Згідно зі східнослов’янською міфологічною традицією місце райського саду, який обіцяв вічне життя небіжчику, знаходилося десь за межею реального світу. Частіше всього, як вказують археологічні, писемні та фольклорні джерела, східні слов’яни пов’язували його зі стороною, де заходе сонце. У деяких окремих племен він розташовувався на високих горах за морем і т. ін. Небесний світ у свідомості східних слов’ян був відображенням уявлень про ідеальне життя на землі.

У архаїчній свідомості східних слов’ян 1Х-Х ст. важливу роль відіграють уявлення про підземний “антисвіт”, до якого повинні потрапити кальциновані кістки спаленого небіжчика. Антисвіт у дохристиянській уяві наших предків мав чітку структуру. Загальноприйнятою є гіпотеза про те, що антисвіт відділявся від реального світу сакральним колом, яке символізувало межі обох світів. В антисвіті, на думку східних слов’ян, повинна була зберегтися родова громадська єдність, яка відзначалася районом поховання – могильником, кладовищем, погостом і т.п.

Життєвий устрій східних слов’ян 1Х-Х ст., який знайшов своє відображення у язичницькій релігії, визначив стійку прихильність автохтонного населення до язичництва і, як наслідок, завзятий, але іманентний опір впливу християнства у наступну добу. Цей факт відбився і в уявленнях східних слов’ян про потойбічний світ. Язичницькі канони, згідно з даними письмових та археологічних джерел, суттєво впливали на східнослов’янські космологічні погляди та вірування ще протягом багатьох століть.

Список використаної літератури

Структура та образ “Антисвіту” в язичницькій уяві східних слов‘ян.// Українське релігієзнавство. - 2002.-№ 21. - С. 38-45.

Козлов М.М. Реконструкція слов’янського язичницького пантеону згідно із “Велесовою книгою”. // Збірник наукових праць Миколаївської філії Національного університету “Києво – Могилянська Академія”. – Т.5. – Миколаїв – 2000. – С.17-22.

Козлов М.М. Еволюція уявлень східних слов‘ян про потойбічний світ X-XI. // Українська державність: проблеми історії, права, економіки, мовознавства та культури: Збірка наукових праць. – Миколаїв - Одеса. - Тетра.- 2001.- С. 57-60.

Східнослов‘янська язичницька поминальна обрядовість. // Матеріали VI Буковинської міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 125-річчю заснування Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича.- Чернівці. – Золоті літаври. –2001. – С.344-246.