Процес називаний перебудовою був заключним етапом "холодної війни", що закінчився поразкою СРСР. Цю поразку в значенні закономірності чи випадковості раціональніше розглядати, як поразку в будь-якій іншій війні. Було два супротивники, два табори приблизно однакові по силі і війна тривала 50 років.

Я думаю, що в плині всього цього періоду при рівних шансах у супротивників могли відбутися події випадкового характеру, що привели б одного із супротивників до поразки. Але для випадкових подій потрібно готувати благодатний ґрунт. Короткочасність правління Ю.В.Андропова, що міг повести країну по шляху реформ "китайського зразка", є випадковість чи закономірність? Підтримка реформ Горбачова широкими масами це результат психологічної війни спрямованої на підрив соціалістичних цінностей чи обивательське невдоволення будь-якою владою? Поразка ГКЧП випадковість чи закономірність?

Хід історії країни обумовлений не тільки взаємодіями усередині держави але і взаємодією країн між собою. У цих взаємодіях народжується чи конструюється ґрунт для випадкових подій.

Перебудова, як будь-який історичний процес є добре підготовлений випадок.

У 1990-1991 роках у нас, безумовно, відбулася світова геополітична катастрофа. Вона була несподіваною для більшості радянських людей. Так, у середині 80-х років відомі історики А. Некрич і М. Геллер писали: «Наближаючись до свого 70-річчя, держава, породжена в жовтні 1917 року, завершує восьме десятиліття XX століття як остання світова імперія. Над радянською зоною - від Куби до В'єтнаму, від Чехословаччини до Анголи - ніколи не заходить сонце... Успіхи системи очевидні». Саме таким було світовідчування Заходу, які панічно боялися радянської агресії.

Незважаючи на такі світовідчування, крах комуністичної системи усе-таки відбувся. 1985-1991 роки - кінець комунізму. Починається відкрита номенклатурна приватизація, приватна власність узаконюється, про реально-державну (тоталітарну власність) вже і мови немає. Номенклатура відкрито перетворюється в капіталістичну. До кінця цього періоду лад схожий уже не на «імперіалізм» у класично-ленінському описі, а на щось перехідне до «західної» моделі, до ринкової економіки, до відкритого суспільства і вільного капіталізму. Політично все це відбувається на тлі тотального розгрому держави, яка цілком програла психологічну і холодну війну як у зовнішньому світі, так і усередині країни. Поразка закінчується розпадом, зникненням колишньої могутньої держави СРСР.

Література

Ш.М. Мунчаєв, В.М. Устинов «Політична історія Росії», М: Норма – Инфра М, 1999.

«Перебудова і сучасний світ», відп. ред. Т.Т.Тімофєєв; М: Міжнародні відносини, 1989.

Дж. Боффа «Історія Радянського Союзу»; М: Міжнародні відносини, 1994.

Бутенко В. «Откуда и куда идем», Лениздат, 1990.

«Московський комсомолець», вибірково 1990-1991

«Аргументы и факты», вибірково 1990-1991

Абалкин Л. Невикористаний шанс. – М.: Политиздат, 1991.

Валовий Д. Таємниці овального залу Кремля. – М.: Правда, 1991.