Брейк (бі-боїнг) – танцювальний елемент даної субкультури. Описувати його надзвичайно складно. Він більше подібний до спортивних вправ, ніж до танцю. Хіп-хопери часто влаштовують брейк-батли – змагання команд брейкерів у вправності та оригінальності.

Ґрафіті – оригінальні малюнки на стінах та інших поверхнях міста, які зроблені балончиками з фарбою, маркерами, чим завгодно. Для графіті майже обов’язковою є присутність тексту в малюнку, хоча останнім часом спостерігається поступовий відхід від цього канону і перехід до просто живопису. Ґрафіті ще називають бомбингом, від слова “бомбити”, а воно, в свою чергу, походить від слова “бомба” – так у 80-х називалися зображення ґрафітчиків на будинках, у переходах, на мостах. Кожен рейтер (так називають художників-графітчиків) має свій тег – художній підпис. Графіті має багато видів, як правило, рейтер працює лише в одному-двох.

Ді-джеїнг – музичний супровід для репу і брейку, хоча, діджеїнг може існувати і окремо. Традиційно для нього використовуються вінілові платівки, які крутять ді-джеї. Як один з підвидів ді-джеїнгу існує «скретчінг» (від англ. Scratch – подряпина). В цьому випадку з платівок видобувають специфічний звук, який виникає від контакту вінілу та звукознімальної голки.

До субкультури хіп-хопу зараховуються також і деякі види спорту, такі як скейт-бординг, катання на роликових ковзанах, сноубординг, баскетбол, бейсбол та інші. Хоча, це спірне питання, тому що про зв’язок субкультури та цих видів говорять тільки самі адепти, а не спортсмени.

Можне скластися враження, що хіп-хопер – це людина, яка володіє хоча б одним вмінням, перерахованим вище. Насправді це не так, і більшість реперів тільки те й роблять, що слухають музику і ходять “тусуватися” у свої компанії, а в найкращому випадку мають тільки якісь початкові знання цих умінь. Найчастіше вони переймають атрибутику руху і не переймаються ніякою філософією. Хоча все-таки варто вже визнати, що хіп-хоп – субкультура, яка вже сформувалася і перебуває зараз у стадії свого найбільшого впливу на молодь у всьому світі.

Растамани.

Їх ще називають растафаріанами. Витоки цієї субкультури з'являються ще 400 років тому, коли білі почали посилено вивозити жителів Африки на Карибські острови і зокрема на Ямайку. Рабів змушували не тільки працювати на плантаціях, але і вивчати Біблію. Африканці, які потрапили у рабство, знайшли там, як не парадоксально, аналогію з собою. Білі стали асоціюватися з вавилонянами, а «мати-Африка» з землею обітованою. Коли рабство відмінили, мрія про повернення на батьківщину посилилася. Тоді ж до растаманства назавжди входить його обов'язковий елемент – марихуана, гандж, який на Ямайку завезли індуси.

Багато хто з чорних вірив у пророцтво про повернення на свій континент. Пророком вони визнали ефіопського борця проти рабства – Раса Тафарі. Але повернення так і не відбулося. А у 60-х роках музикант Боб Марлі зробив улюблений «чорними братами» стиль регі всесвітньо відомим. Сплав мрій про Африку, «трави», культу Раса Тафарі та регі перетворився у растаманство.

Сучасний растаман – це в першу чергу людина цивілізована, з почуттям смаку. Він прагне жити красиво. Тому в першу чергу цікавиться мистецтвом і сам творить.

Найприкметніша зовнішня ознака растамана – грива волосся, яке або заплетене в дреди, або в афрокосички, або просто дрібно накручене. Інколи волосся фарбують у темні тони. Майже обов'язковою для растамана є плетена шапка червоно-жовто-зеленого кольору. Це сполучення взагалі є культовим для растаманів. Растамани не вживають алкоголь, настроєні завжди миролюбно, інколи навіть пацифісти, але ця субкультура має величезний мінус – марихуану. Вона допомагає растаманам творити, звільняє їх розум, допомагає наблизитися до своїх мрій, але… Все-таки це наркотик, хоча й легкий.

Готи.

Готи, чи «діти темряви» - одна з найпопулярніших нині субкультур. Серед натовпу їх відрізняють підведені чорним очі на білому напудреному обличчі, чорний одяг, волоси кольору воронячого крила, інколи з фіолетовим відливом, чорна губна помада, наслідування готичній моди тощо. Стилістична основа – «готична естетика», музика готів – готичний (dead) метал. Улюблені теми життя та творчості – вампіризм, Середньовіччя, темні часи епідемій чуми та кривавого розгулу інквізиції. З культури Середніх віків готи і позичили таємничу блідавість, чорний одяг і незрозуміле для інших поклоніння перед смертю. Сучасні готи в нашому розумінні цього слова з'явилися приблизно у 1979 році, після виходу фільму «Голод», де головних героїв грали Девід Боуі та Катрін Деньов. Єгипетський хрест анкх, яким вони проколювали горло своїх жертв, став справжнім символом готичної субкультури.

Стиль готів можна сміливо назвати депресивно-романтичним: агресивний макіяж, одяг вугільно-чорного кольору, культ місяця, летючих мишей, ммрії про смерть. Місця для своїх тусовок вони підбирають точно не для нервових – покинуті чи навіть діючі кладовища, зруйновані церкви, місця, що мають недобру славу тощо. Готи по природі своїй містики, вони вірять у магію, особливо чорну, і часто практикують її.

Сучасні готи часто використовують кельтську символіку, вважаючи її своєю власною. Також вони освоїли пірсінг, причому досить жорстокий.

Готи – субкультура вже сформована. В ній виділяють готів-андрогінів, кібер-готів і готів-вампірів. Ці течії для непосвяченої людини майже не відрізняються.

Звичайно, в межах однієї роботи можна лише оглядово торкнутися деяких найпоширеніших субкультур. Так, до них ще можна додати ультра, рокерів, металістів, мажорів, падонків, пацифістів, неофашистів, байкарів, діггерів, попсових, рейверів, хаусів, толкієністів, поттероманів і багатьох інших. Деякі з них вже виростили не одне покоління, інші формуються