Проте в колоніях були і прихильники англійців: верхівка землевласницької аристократії, купці, пов'язані з англійськими торговими фірмами, колоніальні чиновники, частина духовенства і, нарешті, земельні спекулянти.

Вже під час засідання з'їзду представників 20-тисячному народному ополченню колоністів вдалося оточити Бостон і англійський гарнізон, що перебував у ньому. Повстанцям вдалося захопити одну з пануючих над містом висот – Бенкерсхілл. Через деякий час, втративши 450 чоловік убитими і пораненими, ополченці були вимушені покинути висоту. Проте втрати англійців були куди значнішими – близько тисячі чоловік.

3.2. Проголошення незалежності і підписання Версальського договору

Четвертого липня 1776 року з'їзд представників колоній у Філадельфії – Конгрес прийняв "Декларацію незалежності" тринадцяти американських колонії, що оголосили себе республіками-штатами [9, 281].

У "Декларації незалежності", складеній Томасом Джефферсоном, стверджувалося, що всі люди рівні, що невід'ємними правами кожного є "життя, свобода і прагнення на щастя". Уряд отримує свою владу від народу, який може встановити те або інше правління.

"Декларація", підписана Джефферсоном, Франкліном, Вашингтоном і іншими засновниками нової держави, проголошувала незалежність тринадцяти колишніх колоній, які об'єдналися і утворили республіку – Сполучені Штати Америки.

Характерно, що серед 26 звинувачень, висунутих "Декларацією" Георгу III, фігурувало засудження рабства і работоргівлі "як жорстокої війни проти самої людської природи". Джефферсон звинувачував "тирана"-короля, що пригноблював і американців, і негрів, у заохоченні рабства в колоніях.

Проте параграф про засудження рабства був викреслений при остаточній редакції. Цього зажадали рабовласники Південної Кароліни і Джорджії, пригрозивши у разі невиконання вимоги припинити свою участь у війні.

Вимогу південців було підтримано північними купцями і судновласниками, що мають високі доходи від торгівлі чорними рабами.

І проте люди вітали прийняття "Декларації" бурхливими оваціями. Гриміли салюти з тринадцяти залпів (по числу штатів). У Нью-Йорку була повалена статуя Георга III. Свинцеву статую перелили в кулі.

"Хай англійці спробують кулі, виплавлені з їх короля!" – говорили американці...

Війна була важкою і кровопролитною. Довгих шість років продовжувалася вона.

Лише 19 жовтня 1781 року англійська армія під командуванням Корнуоліса, оточена військами повстанців біля Йорктауна, була змушена капітулювати. Цим практично завершилася війна колишніх англійських колоній за незалежність.

Капітуляція Корнуоліса викликала зміну торійського уряду в Англії. Піт Молодший, що очолював партію "нових торі", яка прийшла до влади в 1783 році, був прихильником укладення миру зі Сполученими Штатами. Головною спонукальною причиною тому було можливе подальше послаблення Британії в результаті війни зі Штатами [16].

Мир був підписаний у Версалі в 1783 році. Іспанія за цим договором отримала Флориду і Менорку; Франція була сильно розчарована, оскільки розраховувала на придбання Канади, а їй довелося задовольнитися малим.

США стали володарями західних територій, між Аллеганськими горами і річкою Міссісіпі. Америка в свою чергу зобов'язалася рекомендувати штатам сплату англійцям військових податків.

Отже,  війна американських колоній за незалежність закінчилась проголошенням нової держави – Сполучених Штатів Америки, яка опинилася в ситуації будівництва. Становлення нової держави вимагало створення основ економічної, соціальної, релігійної політики, а також налагодження міжнародних відносин і формування зовнішньої політики.

Розділ 4. Міжнародні відносини періоду війни англійських колоній за незалежність

Розвиток революційних подій у Північній Америці був тісно пов'язаний з міжнародними відносинами. Ще до проголошення незалежності Континентальний конгрес підняв питання про необхідність почати переговори з іншими країнами, щоб добитися їх підтримки в боротьбі проти Англії. У цій допомозі американські колонії, а після проголошення незалежності нова держава США відчували гостру необхідність. Тим більше що Англія, потерпівши невдачу в спробі завербувати достатнє число власних солдатів для участі в американської експедиції, звернулася до німецьких князівств і підписала з ними контракт про постачання найманців для участі у військових діях в Америці.

Конгрес був про це обізнаний. Делегати конгресу знали також про те, що британський уряд звертався з аналогічним проханням до Росії. Восени 1775 р. Георг III направив Катерині II послання, в якому просив прислати 20 тис. російських солдатів для придушення заколоту в Америці. Одночасно посланнику Англії в Петербурзі велено було добиватися відповідної угоди. Але Катерина, яка б не була її неприязнь до повстанців, що підняли заколот проти "законного" монарха, не збиралася допомагати своїй суперниці Англії. Російська імператриця таємно чекала поразки Англії, хоча зовні й виражала їй своє співчуття. Тому прохання Англії було відхилене. Катерина II відповіла, що відправка російських військ до Америки "виходить за межі можливого" [16, 125].

Невдача ця була хворобливо сприйнята Англією. До ідеї залучення російських військ, що славилися своїми бойовими якостями, поверталися й пізніше. Британське командування влаштував би навіть скорочений варіант первинного проекту договору угоди на предмет союзу. "Корпус з 10 тис. боєздатних росіян солдатів, – писав у липні 1777 р. головнокомандуючий англійськими силами в Америці, – міг би гарантувати Великобританії військовий успіх в попередній кампанії". Всі спроби англійців, проте, виявилися марними. Більше того, проголошений в 1780 р. Катериною II "збройний нейтралітет" на морях був на руку тим, хто, всупереч загрозам і переслідуванням з боку британських військово-морських сил, здійснював військові постачання американської армії [16, 164].

До цього слід додати, що передова суспільна думка Росії зі співчуттям коментувала події в Америці. З далекої Росії прозвучали голоси вітання американському народу. Відомий просвітитель Н.І. Новіков через редаговану ним газету "Московские ведомости" знайомив російського читача з подіями за океаном, виражаючи свої симпатії повсталим проти пригноблення і несправедливості. Успіхи американських повстанців надихали передових людей Росії на боротьбу проти кріпацтва. Під